Бувають же такі набридливі сусіди, які, ну, аж ніяк не хочуть доглянути своїх дітей або онуків, якщо це сусіди старшого віку. Нещодавно до мене заходила саме така сусідка зі своєю 4-річною онучкою Інною. Я таких гостей не зовсім люблю, скажу чесно, бо мій будинок не пристосований для людей молодших 18 років. Усі гострі, колючі, ріжучі предмети лежать на місцях, доступних 2-річним дітям. Перед сімейними святами я зазвичай проходжуся такими місцями і прибираю все “небезnечне”. Як я вже й зазначила, нещодавно у мене гостювала сусідка та хороша подруга за сумісництвом, Ірка. Ірка прийшла не одна, а з онукою.
Я знаю, що Інна дуже активна дитина, подруга сама часто сkаржилася на гіперактивну онучку. Так ось коли сусідка прийшла, вона залишила внучку у вітальні одну, сказала бути тихіше води, і ми пішли на кухню – попліткувати. Під час розмови Іра часто кричала внучці поводитись спокійніше, бо та постійно бігала то до нас, то назад. Потім Інна попросила фломастери, а так як у мене вдома немає дітей і фломастери, відповідно теж, я дала їй ручку і листок зі свого блокнота. Малювання однією кульковою ручкою дівчинці не сподобалося, і вона вирішила влаштувати собі екскурсію моєю квартирою.
Іра сказала, що мені не варто ні про що турбуватися, адже Інна любить просто ходити та дивитися, але чіпати вона нічого, за словами подруги, не збиралася. Ага, не збиралася вона… через 10 хвилин після цих слів ми почули характерний звук – це були книжкові nолиці, які зламалися, доки Інна намагалася забратися по них. Благо, подруга в мене адекватна, не з тих “яжматерів”, вона відразу ж зателефонувала синові і сказала куnити мені нові nолиці, а наступного дня той уже встановлював нові nолиці. Справа в тому, що часто зустрічаються такі сусіди або друзі, яким аби залишити дитину комусь, а самим відключитися на годинку або дві.