Мій брат наро дився, коли мені було 10 років. Я дуже зраділа, але тоді мені й на думку не могло сnасти, що чекає нас разом із цим поповненням. Він наро дився напередодні Нового року. Усі прикрашали ялинки, куnували подарунки, прикраси, продукти, одним словом – готувалися до свята. А ми бігали магазинами, щоб придбати все необхідне для малюка. Того ранку я прокинулася від радісного крику батька: він прибіг у мою кімнату і повідомив радісну звістку, що мати наро дила.
Мені стало ясно, що тепер предметом батьківського kохання та уваги буде мій брат. До народження брата мене вважали дитиною, до мене ставилися як до маленької дівчинки. Але тепер я раптом стала дорослою: одного дня з маленької дівчинки я перетворилася на помічницю. Мама всіляко приваблювала мене як помічницю по господарству. Я ходила в магазин за продуктами, доnомагала в поліkлініці, сидячи в черзі, чекаючи прийому, ходила на молочну кухню отримувати для нього все, що належало.
Потім мої батьки вирішили, що їм потрібний відпочинок. Вони залишили братика зі мною і поїхали у відпустку. На мої тендітні плечі навалилося дуже багато. Мені було дуже важко, довелося піти із секції. У мене були додаткові заняття, але я нічого не встигала. Уроки робила до пізньої ночі, коли братик спав. Після закінчення школи я вирішила вступити до університету. Мала намір переїхати в інше місто і там чинити, щоб бути подалі від сім’ї. Я не хотіла ставити хреста на своє майбутнє. Я твердо вирішила влаштувати своє особисте життя, робити кар’єру, стати на ноги. Твердо вирішила для себе, що я не матиму дітей. Я дуже люблю свого брата, у нас із ним відмінні стосунки, я підтримую з ним зв’язок. Я живу насиченим життям, у мене є залицяльники, але я не збираюся створювати сім’ю, і вже точно заводити дітей.