Свого часу я була заkохана. Це сталося дуже спонтанно. Мені тоді було 18 років. Мама казала, що ще рано для стосунkів, але мені здавалося, що я знайшла те, що мені потрібно. Пізніше зрозуміла, що я “вляпалася”, але вже було пізно. То був звичайний чоловік, високий і в окулярах. Чесно сказати, мені завжди подобалися ерудовані, фізично сильні, статні чоловіки. Але він був нудний у спілкуванні. Іноді його мовчазність мене трохи лякала. У період гарного настрою він умів дотепно жартувати, почуття гумору теж дуже цінне для мене. Він був добрим спеціалістом – стоматологом. Власне мій зламаний зуб і зв’язав нас. Спочатку ми гуляли разом після робочого дня, пили каву, парком частенько гуляли. Так минуло півроку.
Потім мій kоханий зненацька для мене почав пропадати. На телефонні дзвінки не відповідав, завжди повідомленнями писав, що зайнятий. Іноді навіть відповідь на смс доводилося чекати цілодобово. У мене виникла підозра, що він почав уникати мене і не хоче продовжувати спілкування зі мною. Потім він несподівано з’являвся і пояснював свою поведінку тим, що в нього завал на роботі і ніколи навіть було відповісти на дзвінок. Я цього, звісно, не розумію. Було відчуття, що користуються мною. Я перестала йому дзвонити та писати перша.
Він зателефонував за кілька днів і попросив про зустріч. Я відповіла, що мене не влаштовує його поведінка, що мені надто холодно у таких відносинах, де мене ігнорують. Адже kохання не відкладається. І якщо немає почуттів – тоді варто бути чесними та перервати стосунки. Ко хання не випрошують. Його розлютила моя відповідь. Він підняв на мене голос. Це стало точкою у наших відносинах. Я в почуттях була щира та віддана. Проте натомість отримала споживче ставлення. Я потрапила в глибоку емоційну депресію, з якої довелося вибиратися дуже довго. Я вирішила собі піти від егоїста. Вибрала себе. Я жодного разу не пошкодувала, що закінчила це спілкування. І тепер знаю, що я обов’язково буду щасливою.