Нещодавно почув історію про одну стареньку, яка живе по сусідству. Вона вже досить стара, часто буває на вулиці, щоб розвіятися. Втім, як і будь-яка інша пенсіонерка дуже товариська, всім цікавиться. І ось одного разу підійшла ця бабуся до однієї нашої спільної знайомої, яка часто виходить на прогулянку з дитиною, та простягає дитині цукерки. А той не бере їх. -А чому цей молодик не хоче цукерку брати?
– здивовано спитала бабуся. Дівчина не чекала такого питання, адже вона з народження вчила свою дитину, що не варто брати щось у малознайомої людини. Про це вона розповіла бабусі, яка все ще здивовано дивилася на дитину. – Як так можна? Ми ж знайомі з вами. Непристойно так відмовляти людям. Мені ж приkро, – бабуся стояла з печивом в руках і здивовано плескала віями.
Подруга була шоkована від на хабства бабусі, яка все ніяк не прибирала своє печеня і тицяла ними в обличчя дівчини. Подруга вибачилася у бабусі і пояснила, що дитина так і не візьме, і взагалі-то солодкого їй зовсім трохи дають. – А чого ви за нього вирішуєте? Я йому запропоную, а він сам вирішить, що робити, – сказала бабуся, остаточно зіпсувавши свій вигляд в очах сусідки. І тієї ж миті подруга взяла дитину за руку і швидким темпом пішла додому. Поведінку бабусі можна, звичайно, скласти на те, що всі люди похилого віку іноді бувають шкідливими, але її наполегливість і на хабство були просто разючими.