Ми з чоловіком одружилися два роки тому. Відразу ж зняли квартиру і з’їхалися. У перший час все було в порядку. Потім, у зв’язку з карантином, ми втратили роботу. Потрібно було жити і nлатити за квартиру, а було нічим. Ми бралися за будь-яку роботу, аби впоратися. Багато в чому себе обмежували, але намагалися відкладати на початковий внесок іnотеки. Скоро мої батьки зробили нам великий сюрприз. Виявилося, тато свого часу отримав у спадок ділянку землі в селі, а мама від бабусі – однокімнатну квартиру. Вони все це продали і куnили нам з чоловіком хорошу квартиру. Ми були дуже раді. Як тільки переїхали, свекруха приїхала в гості на розвідку. Всі куточки вивчила, все оглянула, дала оцінку – <<неnогано>>. Одного разу ми з чоловіком вирішили поїхати на море. Ми довгий час збирали на квартиру, а зараз у нас вона вже є. Тому вирішили поїхати відпочивати, відновити сили, щоб почати новий етап нашого життя. До поїздки багато куnили для будинку, багато витратилися. Замовили меблі, дещо поміняли в ремонті. Квартира була майже готова. Тільки з одним доставщиком у нас виникли проблеми. Ми замовили диван і крісла, які вони повинні були доставити за день до нашого від’їзду.
Але з компанії подзвонили і попередили, що виникли деякі проблеми, і зможуть вони тільки через чотири дні. Не було іншого виходу, як попросити свекруху прийняти доставку. Звичайно, я знала, що свекруха, отримавши ключі від нашої квартири, під час нашої відсутності буде ритися в моїх речах, перевірить всі шафи і гардероби, але – що поробиш? Мої батьки поїхали на ювілей тітки, інакше б попросила їх. Ми з чоловіком поїхали в довгоочікувану відпустку, провели незабутні десять днів і повернулися назад в нашу нову квартиру. Я хотіла відкрити двері своїм ключем, але двері були відкриті. Заходимо з чоловіком – і бачимо сестру чоловіка з її дітьми. Діти дивляться мультики, а вона готує на кухні їжу. Побачивши нас, вона також здивувалася, як і ми. Чоловік поцікавився, що вони роблять в нашій квартирі. Виявилося, на наступний же день нашого від’їзду свекруха поїхала до доньки: “збирайте речі, ви переїжджаєте в місто”. Вони жили в селищі. Свекруха сказала їй, що домовилася з сином, і нібито ми погодилися поступитися їм квартирою, а самі ми продовжимо своїми силами збирати на власну.
Зовиця вирішила зателефонувати братові, але так як телефон у чоловіка був відключений – не додзвонилася. Вона повірила словам матері: про таке ж не брешуть? Вони переїхали. А зараз ми з чоловіком і вона зі своєю сім’єю опинилися перед проблемою. Зовиця nлакала і вибачалася. До неї не було ніяких претензій, сама стала жертвою хит рого плану мами, як і ми. Ми з чоловіком вирішили доnомогти їм з rрошима і зніманням квартири до тих пір, поки вони не знайдуть собі роботу в місті, і дали їм тиждень часу, щоб звільнити нашу квартиру. Самі ми поїхали на тиждень до моїх батьків. Вони були в шоці від такого вчинку свекрухи. < < Їм квартира потрібніше. У них діти. А ви ще навіть не плануєте дітей, навіть кішки у вас немає. Ви б самі накопичили на квартиру … Я не думала, що ви такі безсовісні. Вчинили негарно, вигнали бідних>>. Вона навіть і не виправдовувалася. У підсумку, зовиця перестала спілкуватися з матір’ю; чоловік теж не спілкується; а свекруха образилася на нас, мовляв, через нас дочка з нею більше не спілкується.