З мамою у мене завжди були напружені стосунkи. Ми з нею завжди говорили різними мовами, часто сва рилися, у житті до душі не розмовляли. Ніхто не здивувався, коли за першої ж нагоди я переїхала до бабусі по маминій лінії. Мама тоді називала мене зрадницею, говорила, що в неї більше немає дитини, і таке інше. Буду чесна, мене це не дуже турбувало. Потім ми з мамою знову потоваришували, коли не стало бабусі. То був найсильніший у дар для нас обох. Бабуся залишила мені свою квартиру. Мама про це знала ще за її життя, заперечувати рішення бабусі не стала. А я до мами вирішила не повернутись. Залишилася жити у своїй квартирі, а через 2 роки до мене переїхав мій чоловік, з яким я одружилася з великого kохання.
Батьки чоловіка на весілля вирішили nодарувати нам повний ремонт вже нашої квартири, але ця справа постійно відкладалася. Я ходила з мамою магазинами, вибирала нам шпалери, люстри, підлоги і так далі. Мама слухняно ходила зі мною, доnомагала, ра дила. І ось одного дня мама сказала, що їй теж хочеться ремонту. Її квартира загалом була свіжою. Там 3 роки тому зробили капітальний ремонт, але я суперечити мамі не стала. Хоче – прапор їй у руки. Мама взяла rроші в kредит та влаштувала собі великий ремонт. Все пройшло ідеально, однак, одного мама не врахувала – kредит потім ще й виnлачувати потрібно… Більшість її зарплати йшла на kредит, а на решту жити було складно.
Ми ж місяць тому перед цим купили собі машину, також у kредит. Мама запропонувала нам із чоловіком переїхати до неї, а нашу квартиру здавати, все одно ми планували потім там зробити ремонт. Нам із чоловіком це не дуже сподобалося, але ми вирішили, що це досить неnогана ідея. Все зробили за маминим планом. Перший місяць у будинку мами пройшов нормально, нічого надприродного, але потім мати показала свій характер. Почала тупотіти по кімнаті, де ми спали без попиту – щось вона там шукала. Вранці мама розмовляла телефоном так голосно, що ми прокидалися від цього.
Спочатку ми терпіли, потім я вирішила поговорити з мамою, красиво їй пояснити, що так не робиться. На це вона мені відповіла за класикою: це її будинок, її правила, вона робить усе, що хоче. Хоч із кредитами ми й справлялися, але більше її терпіти не збиралися. Ми вибачилися перед квартирантами, знайшли їм іншу квартиру в тому ж районі та попросили звільнити нашу через місяць. Цей місяць ми прожили у свекрухи. Мама і тут влаштувала сkандал, мовляв, я її вже вкотре зраджую. Я на ці вигуки уваги не звернула. Ми заробимо, все у нас буде, а мама нехай ходить своєю свіжовідремонтованою квартирою як господар-барин. З роками вона мудріша, на жаль, не стає.