У черзі біля каси магазину стояли дві пенсіонерки та обговорювали невістку однієї з них. – Уявляєш, вона хоче здобути третю вищу освіту. Я у перше таке чую. Звучить як анекдот. Має вже два дипломи, які просто лежать на полиці. А якщо враховувати, що це платно, і зовсім не дешево, це просто перебір. Вона ж на інші курси також ходить, займається фітнесом. Її практично не буває вдома, то тут, то там. – Що за курси? – Різноманітні, – сказала свекруха з невдоволенням, – якийсь час тому захоплювалася китайською мовою. Син надіслав на курси. Потім на курси сомельє ходила, теж недешеві. А останньою її хотілкою є гурток крою та шиття. Син і на цей гурток її відправив. Все літо ходила, вчилася, потім куnили швейну машину, всякі атрибути, назаказували тканин, гудзиків, загалом усе, що потрібно для шиття.
– Ух ти. Мабуть, класно шиє? – Та я і без курсів пошила б так. Спочатку літні спідниці, два шви та один пояс. Потім почала шити м’які іграшки. Точніше зайців. Я не назвала би їх іграшками. Таких зайців не буває, картатих, з величезними вухами. Ніколи в житті не купила б такого. Нині шиє дивних котів. Подивимося що буде далі. Мені це зовсім не подобається. – Ну, вона молодець. Напевно, nродаватиме. Молоді зараз люблять неординарні речі.
А що тобі не подобається? Іграшки? – Та ні, які іграшки. Її поведінка. Їй двадцять вісім, дітей не мають. Жодного дня у своєму житті не працювала. Зайнята якимись хобі, гуртками, своїми захопленнями. За все це платить мій син, виконує всі її примхи. Таке враження, що вона – підліток, якому цікаво все. Крім цього, син і годує, і взуває, і за квартиру платить, і хатню робітницю наймає. Вона ж так зайнята, навіть удома забиратися не хоче, про яку роботу може йтися? І в правду – дитина. – Хм… а моя дочка зараз у деkреті. З нетерпінням чекає, коли нарешті вийде на роботу. – Ну от бачиш. Нормальна доросла жінка.