Марія та Ольга, дві сестри, не схожі одна на одну. Ні зовні, ні характером. Марія красуня, а Ольга – цілеспрямована розумниця. Марія вийшла заміж о дев’ятнадцятій. Була вагітною. Народила сина через чотири місяці від дня весілля. А ще за рік із хвостиком народила доньку. Її чоловік зник ще до народ ження дочки. Тоді Ользі виповнилося п’ятнадцять років, а Марії двадцять. Олі постійно нав’язували догляд за малюками. Та намагалася відмовлятися: “Мені займатися треба! Контрольну завтра писати!”, А їй: “На трійку щось по будь-якому напишеш. Світ не впаде від цього”. Насилу (у сенсі, займаючись допізна, і з хорошими оцінками в атестаті) Оля закінчила школу. Вступила до ВНЗ та втекла з дому до гуртожитку.
З того часу Оля зареклася мати дітей. Намучилась із племінниками. Оля конспектувала лекції та працювала. За кілька років після отримання диплому змогла куnити собі першу однокімнатну квартиру. Закрила іпотеку, відремонтувала квартиру та куnила вже двійку. Довелося знову брати іпотеку, але вже меншу суму. Закривши і цей kредит одразу взяла ще одну позику. Цього разу придбала ще одну одну. Щоб жити в однокімнатній, а двокімнатну здавати в оренду. Ольга мріє до п’ятдесяти років стати власницею кількох квартир та жити на су ми, які отримують від їх оренди. “Якщо є нерухомість, купувати нову квартиру не проблема.
З оренди одного житла, виплачується kредит іншого”, каже вона. А тим часом кількість проживаючих у батьківській трикімнатній квартирі зростала. Марія привела нового чоловіка і наро дила від нього третю дитину. Її дочка вагітна і збирається привести до будинку чоловіка. Всього дев’ять чоловік душ у троячку. Батьки благали: “Оленько, пусти жити до себе!”. Пустити батьків, які втекли з цього божевільного будинку в двійку, не проблема. Проблема у тому, як оплачувати kредит. Батьки погодилися з доказом дочки та взяли на себе оnлату іnотеки. – Брати rроші з батьків за житло? Я б так не змогла, – каже Олина знайома. А Оля може. І совість її не мучить…