— І що з того, що твої батьки мають двокімнатну квартиру? — наполягала Марина. — Вони ж там живуть удвох, знайдемо, як розміститися. Зрештою, ти маєш повне право на це житло. — Ми сидітимемо один в одного на головах, — невдоволено пробурчав Микола. — До того ж батькам незабаром по шістдесят стукне, їм потрібен спокій. — Який спокій? — засміялася Марина. — Нам з тобою він тільки сниться. Якщо їм стане тісно, то можуть на дачу переїхати. Адже там теж є будинок. — Так, але без зручностей і далеко від міста. Батьки все ще працюють. — Нічого, пристосуються. Але взагалі ще рано про це говорити. Вирішено: за тиждень переїжджаємо. «Законне переселення» Новина про переїзд дітей не порадувала батьків. — А чого раптом? — спитала свекруха. — На орендованій квартирі дорого, — озвалася Марина, зайнята розпакуванням речей. — Та й ми тут на законних підставах.
Не хвилюйтеся, комуналку платитимемо. — Справа не в комуналці, — спохмурніла мати Миколи. — Нам тісно, та й краще вам жити окремо. У нас свої звички. — Звички доведеться поміняти, — посміхнулася Марина. — Ми у велику кімнату, правда? — Ні, — несподівано сказала свекруха. — Ви будете у кімнаті Миколи. — Але ж нас четверо! — обурилася Марина. — Вам що, онуків не шкода? — Ви хотіли за законом, — спокійно відповіла мати Миколи. — От і живіть у вашій частці. Микола тільки похмуро глянув на дружину, коли дізнався, що вони четверо житимуть у його кімнаті. — Граєш з вогнем, — кинув він дружині, зайшовши до кімнати. — Невже не можна було домовитися по-людськи? — Не хвилюйся, ми ще своє отримаємо, — з глузливою усмішкою озвалася Марина. «Побутові війни» Марина невдовзі почала відверто ігнорувати свекруху, з батьком Миколи розмовляла через силу. Вона часто виходила вночі з немовлям у спільний коридор, щоб його плач заважав іншим.
Коли свекор попросив її цього не робити, пославшись на те, що їм з дружиною рано вставати на роботу, Марина відрізала: — А нічого, що в маленькій кімнаті сплять ваш син та онук? Ви про них не думаєте? Прибирати вона відмовлялася, залишаючи коридор та санвузол на свекруху. Готувала рідко, не соромлячись брати їжу з чужих каструль. — Марино, будь розумніше, — умовляв Микола. — Мама працює, а ти вдома цілий день. Невже важко прибрати за собою? — Важко, — з викликом відповіла Марина. — Хай хоч так твоя мама для нас постарається. Вихідні дні перетворювалися на справжній кошмар. Марина влаштовувала сварки з найменшого приводу чи починала пиляти чоловіка. «Контратака батьків» Коли батьки Миколи поїхали влітку на дачу, Марина була впевнена, що це надовго. Вона розпочала перестановку у квартирі, затіяла косметичний ремонт.
— Даремно, — похитав головою Микола. — Батькам це не сподобається. — Вони не повернуться, — впевнено сказала Марина. Але через кілька тижнів свекор повернувся, щоб привезти овочі та ягоди. Оглянувши квартиру, він пішов мовчки. — Готуйся, — тихо сказав Микола дружині. — Завтра виставлять нас. — Заспокойся, — відмахнулась Марина. — Думаю, твій батько поговорить з матір’ю. Рано-вранці батьки повернулися разом. Свекруха твердо заявила: — За місяць ви маєте з’їхати. — Навіть не подумаємо! Частина квартири належить Миколі! — обурилася Марина. — Тоді ми розділимо квартиру та подаруємо свою частку племіннику, — холодно відрізала свекруха. — Ви цього не зробите! — вигукнула Марина. — Ще як зробимо, — спокійно відповіла свекруха. — Ви самі змусили нас цього. Микола опустив голову. — Маєш рацію, мамо, — тихо сказав він. — Ми поїдемо. «Наведення порядку» Ідучи, мати сказала чоловікові: — Може, ми були надто суворі? — Ні, — зітхнув він. — Це було потрібно.