Ася сміялася щоразу, коли в житті наставала чорна смуга. Її так навчили ще у дитинстві. Найімовірніше, саме ця особливість привабила Ігоря. Адже його цьому не навчили: казали лише, що треба все витримувати мовчки. Зустрілися вони у парку. Ася сиділа на лавці та їла морозиво. Ігор сів поруч і спитав: -О, а де морозиво куnили? -Та його скрізь можна куnити! -Але навряд чи скрізь воно таке смачне. -Відкрию тобі один секрет: найсмачніше морозиво – це те, що приготовлено вдома. -Дивно, ніколи не пробував домашнє морозиво. -Хочеш, принесу завтра?
Так і почалися їхні стосунки. Але Марії, мамі Ігоря, не сподобалися зміни у сині. Він став якимсь гамірним і веселим. А коли вона побачила Асю, то не могла знайти собі місця від гніву! -Вона тобі не пара! Чуєш? Кухар? Ти, що з глузду з’їхав? Ми тебе не для цього виховували та вчили. Але Ігореві було все одно. Поки мати гнівалася, він згадував смак тих булочок, якими його вчора пригостила Ася. Одружилися проти волі свекрухи. Ігор оселився в домі у батьків Асі. Це було у 90-х. Ася завагітніла, а батька Ігоря звільнили з роботи.
Це так сильно вдарило по свекру, що той зліг на ґрунті нервів. Марія теж отримувала коnійки, тому одного разу вона звернулася за доnомогою до Асі. -Я не прошу тебе дбати про нас. Просто будь ласка, будьте поруч. Можете поки що пожити у нас. Ася погодилася, адже це була чудова можливість порозумітися з батьками чоловіка. Незважаючи на те, що в холодильнику у них практично ніколи і нічого не було, Асі все ж таки вдавалося приготувати щось дуже смачне і неординарне. Коли вона наро дила, то свекор запропонував постійно сидіти з онукою. Він, тим самим, дуже врятував Асю, і та змогла знайти собі підробіток у піцерії. Спілкування з онукою та постійна відповідальність вивели свекра із багаторічного ступору. Коли дівчинка трохи підросла, він зміг влаштуватися на гарну роботу, заробив на безбідну старість і купив заміський будинок, куди переїхав зі своєю дружиною. З невісткою у них тепер найтепліші та близькі стосунки.