Якось я пішла на ювілей своєї сестри і тепер навіть не знаю, що робити. У неділю моя рідна сестра Ольга відзначала 55-річчя. Дата чудова, і якраз у цей момент я була у відпустці вдома, приїхавши з Італії, тож поїхала привітати сестру. Ольга влаштувала свято у себе вдома, зібравши найближчих: її дві дочки з чоловіками та дітьми, свати з обох боків, а також я з чоловіком. Я поклала у конверт 300 євро. Не знаю, багато це чи мало, але вирішила привітати її саме так. Ми рідко бачимося, та й я знаю, що з грошима у неї завжди було нелегко. Сестра накрила гарний стіл. Ми добре провели час, згадали минуле, навіть трохи поколядували, адже Різдвяні свята ще тривали. Все було чудово, і я повернулася додому дуже задоволена. Але на ранок я побачила дзвінок від Ольги. Я була впевнена, що сестра дзвонить подякувати мені за подарунок. Як я помилялася! Замість привітання вона одразу заявила, що більше не хоче мене знати і що я спеціально так вчинила. — Ольга, заспокойся.
Краще поясни, що я зробила не так, бо я нічого не розумію, — сказала я. — Ти спеціально принесла мені 300 євро, щоби показати, яка ти крута. Ти завжди хотіла виглядати краще на моєму тлі. Ну що ж, вітаю, тобі це вдалося. Тепер мої дочки ставлять мені тебе за приклад і дорікають, що якби я поїхала на заробітки, то вони не жили б так бідно. Виявилося, після того, як гості розійшлися, у сестри відбулася серйозна розмова з дочками. Під враженням вони наговорили їй неприємних речей, основна претензія була в тому, чому вона свого часу не вирушила зі мною за кордон. І справді, ми обидві колись жили бідно. Але коли моя дочка трохи підросла, я, як і багато жінок з нашого села, вирішила поїхати до Італії. Я кликала з собою сестру, але вона відмовилася. Чи боялася, чи не хотіла змінювати своє життя, не знаю. А я поїхала. Спочатку заробила дочці на квартиру, потім привела наш будинок у порядок. Тепер у нас не просто будинок, а справжній палац, про який я навіть мріяти не могла.
Все це далося наполегливою працею. Сестра залишилася вдома. Вона видала заміж двох доньок: одна живе поруч з нею, інша — у сусідньому будинку. Але її житло залишилося таким самим, як було. Там не робили ремонт уже років з двадцять. Тіснота та бідність. Мені шкода сестра, але що я можу зробити? Я пропонувала їй вихід — поїхати за кордон і заробляти, як я. Але то був її вибір. На святі за столом справді зайшла мова про заробітки. Племінниці питали, скільки я заробляю за місяць. Я відповіла, що близько тисячі євро. Вони щось прикинули і сказали, що за 15 років я вже стала мільйонеркою. Ми посміялися, і на цьому розмова закінчилася. Але Ользі було не до сміху, коли дочки сказали їй, що якби вона не шкодувала себе, вони жили б краще. — Ти спеціально це зробила, щоб мене образити. Ти мені більше не сестра, — сказала Ольга і кинула слухавку. А я ніяк не можу збагнути, що зробила не так. Як взагалі можна образити грошами? Адже я просто хотіла допомогти. Тепер не знаю, що робити. Хотіла якнайкраще, а вийшло як завжди.