Я працюю ріелтором та щиро люблю свою роботу. Часто супроводжую клієнтів на огляди будинків, допомагаю їм з покупкою нерухомості. Вважаю себе професіоналом у цій сфері, адже за 10 років роботи отримую лише позитивні відгуки. Завдяки завзятості та економії мені вдалося накопичити на власну квартиру в новобудові з сучасним ремонтом. Це було непросто, але я ні про що не шкодую. Мій чоловік Іван працює столяром на меблевій фабриці. Ми одружені вже 5 років, і загалом наш шлюб мене влаштовує. Однак у нас постійно виникають суперечки щодо грошей. Іван часто обурюється, якщо я витрачаю гроші на щось, що він вважає за непотрібне. Хоча я просто намагаюся виглядати відповідно для своєї роботи і можу собі це дозволити.
Коли я купила собі машину, почався скандал: – Я сам досі не накопичив на машину, а ти вже їздиш новою! Ще й з салону! Чому ти навіть не порадилася зі мною? – обурився він. – А ти хіба розумієшся на цьому? – парирувала я. І це не єдиний випадок. Навіть просте придбання одягу або похід на манікюр викликає в нього невдоволення. А коли я запропонувала поїхати у відпустку до Буковеля, Іван категорично заявив: – Краще поїдемо до моїх батьків на дачу. Навіщо витрачати гроші? – Я просто хочу нормально відпочити, як інші люди! – намагалася пояснити я. – Може, як люди твого рівня? – уїдливо відповів він. – Я у Буковелі вже все бачив, мені там нічого робити. У нашу річницю я запропонувала відзначити цей день хоча б вечерею у ресторані: – Замовимо невеликий столик лише для нас двох, – запропонувала я. – Може, ще номер з пелюстками троянд? Чи не надто ти розійшлася? – відповів він. – Хіба я цього не заслуговую?
Це п’ять років нашого шлюбу! – Спробувала донести я. – Ніхто такі дати не святкує. Ми обійдемося, – відрізав він. Його слова поранили мене до глибини душі. Для мене ця дата була особливою, адже вона символізувала початок нашої родини. Іноді так хочеться хоч трохи романтики, але чоловік навіть не намагається зрозуміти мої бажання. Нещодавно моя молодша сестра Іра зібралася заміж. Я завжди підтримувала її і була рада, що знайшла своє щастя з Антоном. На весілля я вирішила подарувати їй 500 доларів, але Іван був категорично проти: – Знову ці витрати! Достатньо подарувати символічну тисячу гривень. – Це моя єдина сестра! Я хочу зробити їй гідний подарунок, – заперечила я. – Ти постійно смітиш грошима! Може, квартиру їй купиш? Ми дуже сильно посварилися, і він заявив, що взагалі не піде на весілля. – Я більше не можу це терпіти, – сказала я. – Ти намагаєшся нав’язати мені свої правила, які мене не влаштовують. Я вирішила розлучитися з Іваном. Мені здається, що жити з людиною, яка не поважає мої бажання та можливості, безглуздо. Як ви вважаєте, я правильно вчинила?