Після народження дитини я трохи набрала. Вага особливо не збільшилася, але це стало приводом для претензій з боку чоловіка.
Він почав висловлювати невдоволення: мовляв, що це за вигляд і таке інше. Замість сказати:
– Все гаразд, люба. Ти все одно найкрасивіша жінка у світі!
і почекати, поки я прийду до тями, він просто пішов «ліворуч».
Причому настільки серйозно, що одного дня він взагалі не повернувся додому. Я залишилася сама на руках з дитиною.
Якоїсь миті я втомилася страждати і вирішила взяти себе в руки. Собачку завела, стала бігати разом з нею вранці. Потихеньку почала качати прес. Це було морально тяжко, але спорт чудово відволікав від похмурих думок.
З часом я звикла до фізичних навантажень. Коли влаштувалась на роботу, записалася на фітнес. Тренер там виявився терплячим та уважним.
За кілька років завзятих тренувань я не тільки повернула колишню форму, а й у деяких місцях покращила її. Я назад полюбила себе, своє тіло, своє життя.
Якось, коли додому йшла з тренувань, я побачила біля під’їзду свого колишнього чоловіка. Він стояв з букетом квітів та коробкою цукерок. Ймовірно, до домофону дзвонив, але син не відкрив йому.
І тут я зрозуміла: у мене є шанс прямо зараз здійснити мрію, думаю, більшості покинутих жінок— змусити його жалкувати про свій вибір.
Я закинула за голову руки, присіла кілька разів, груди поправила і зробила крок у його бік.
А він заявляє мені:
– Дівчино, ви живете у цьому будинку? Можете двері відчинити?
Я засміялася дуже гірко, закрила руками обличчя і, відчуваючи неймовірну радість, відійшла.
– Я щось смішне сказав? – спитав він, помітно нервуючи. – Що вас так розвесело?
– Сказав… якось у РАГСі… коли любити присягався та захищати… – Обернувшись до нього, відповіла я.
– Лідо? ЛІДА?! – Він буквально остовпів, розглядаючи мене.
– У тебе 10 секунд, щоб забратися з цього двору, – заявила я холодно.
– Чи можна сина хоч побачу? Павла! – почав благати він.
– Його Сашко звуть… – Уточнила я, здивувавшись. – Іди. Геть!
Він пішов.
Я дивилася йому вслід, він постійно оглядався.
Але це вже нічого не означало.
Мрії здійснюються, коли дуже захочеш.
Що ви думаєте про цю історію?