Аллу та Віктора складно було назвати справжньою родиною. Їхній шлюб відбувся не через велике кохання, а скоріше через громадський тиск. Сусіди, чутки, осуд — все це відіграло роль, але не особисті почуття.
Вони ніколи не мали ні щирих емоцій, ні пристрасті. Була лише взаємна симпатія, яка здавалася достатньою основою для створення сім’ї.
Незабаром Алла несподівано дізналася, що вагітна. Новина про майбутню дитину застала її зненацька, а Віктор відреагував спокійно:
– Що робитимемо? – Запитала вона, сподіваючись почути щось підбадьорююче.
– Народжуй, виховаємо, – лаконічно відповів Віктор, намагаючись зберегти видимість відповідальності.
Батьки сприйняли звістку з ентузіазмом:
– Зараз усі пізно одружуються, а у вас якраз відповідний вік, – казала мама Віктора.
– А я б ще погуляв, – заперечував син. – Усі мої друзі ще не одружені.
– Тоді треба було думати заздалегідь, – суворо зауважила мати. – Дорослий чоловік, а тікаєш від відповідальності.
Після короткого обговорення молоді люди вирішили одружитися. Через місяць відбулося скромне весілля, і почалося їхнє спільне життя.
Алла намагалася бути зразковою дружиною. Вона прибирала, готувала, не забувала про зовнішній вигляд, зустрічаючи чоловіка з роботи доглянутою та з готовою вечерею. Спочатку Віктору подобався сімейний спокій, але незабаром йому набридли одні й ті самі страви та розмови про домашнє господарство.
– Я втомився, Алло, – якось сказав він. – Робота, дім і ти… Мені треба відпочивати. Хочу хоч іноді зустрічатися з друзями.
Алла насилу приховала образу, але відповіла:
– Якщо тобі це потрібно, йди.
Так розпочалися його регулярні суботні зустрічі з друзями.
Після народження сина життя дещо налагодилося. Віктор допомагав з дитиною, а Алла щедро «дарувала» йому вихідні, щоб він міг «відпочити від сім’ї».
У мами Віктора, Надії Сергіївни, наближався ювілей. Підготовка до свята йшла на повний хід. Алла брала активну участь, допомагаючи зі списками страв та прибиранням на дачі. Однак, прибувши туди зі свекрухою, вони помітили щось дивне.
– Хтось тут був після зими, – сказала Надія Сергіївна, оглядаючи хату.
– Може, Віктор приїжджав з друзями? – припустила Алла. – Він каже, що відпочиває по суботах.
– Від родини відпочиває? – насупилась свекруха. – Це ненормально. Потрібно буде поговорити з ним.
Але Віктор у цей час був зайнятий. Він насолоджувався суспільством Ірини — дорослої, впевненої у собі жінки, яка вже кілька місяців була його коханкою. На час підготовки до ювілею вона мешкала у нього вдома.
Увечері п’ятниці Алла повернулася в місто за продуктами і вирішила заїхати додому. Побачивши в передпокої жіночі туфлі, вона відчула неприємне передчуття. Обережно увійшовши до спальні, вона застала Віктора та Ірину разом. Шокована, вона швидко пішла, не сказавши жодного слова.
Повернувшись на дачу, Алла не стрималася:
– Надія Сергіївно, ви знали, що у Віктора роман з Іриною?
– Що ти кажеш, Алло? – розгублено спитала свекруха.
Алла докладно розповіла про те, що сталося, Надія Сергіївна була приголомшена.
– Ось навіщо він їздив на дачу! А я йому вірила… – журилася свекруха. – Поїхали розбиратися.
Але Алла відмовилася. Вона зібрала речі, забрала сина та поїхала.
Після скандалу Алла переїхала до своїх батьків. Вона подала на розлучення і вирішила почати життя з чистого аркуша. Тепер вона розуміла, що їхній шлюб був помилкою з самого початку.
На ювілеї Надії Сергіївни не було ні Алли, ні її батьків. Свекруха повністю припинила спілкування з Іриною. Віктор іноді відвідував матір, але завжди приходив сам.
Алла не перешкоджала спілкуванню Віктора з сином, а Надія Сергіївна часто забирала онука до себе. Так склалася сімейна реальність, де Алла відчула нарешті свободу, а Надія Сергіївна знайшла новий сенс життя у догляді за онуком.