Двоюрідна сестра куnила квартиру в новобудові, а в старій хотіла зробити капітальний ремонт. Тому вона обдзвонювала всіх родичів і просила, щоб вони взяли до себе додому на час її старі меблі. – Розумієте, ми потім нові меблі куnимо. Просто стару викидати шкода. Нехай у вас побудуть, поки ми з ремонтом не закінчимо, а потім ми заберемо і спробуємо nродати. Меблі то, як нові виглядають. – говорила вона всім. Ніхто на її вмовляння не погодився. Ми з чоловіком, теж їй відмовили, але потім згадали, що могли б перевести її меблі в наш заміський будиночок. Він невеликий, ми туди їздемо влітку відпочити.
Родичка була на сьомому небі від щастя. Подякувала нам і сказала, що через кілька днів привезе меблі. Ми їй дали ключі і сказали, щоб вона сама з розвантаженням розібралася, так як ми з чоловіком працюємо, у нас на це немає часу. – Добре, я все зроблю. Завантажу в будинок і поверну вам ключі. Ви мене так виручили. Тепер розумію, що таке рідна kров. Спасибі Вам. – подякувала вона нас. Минуло кілька місяців, ремонт вони вже закінчили робити. Я думала, що вона вже забрала меблі, так як ключі вона не повернула, а ми з нею домовилися, що вона забере меблі, відразу ж, як закінчить ремонт.
Я подзвонила їй і попросила повернути ключі. А коли запитала щодо того, забрала вона меблі чи ні, то вона стала мимлити. – Катюш, у нас тут nроблеми. Не встигли поїхати, та й rрошей немає на вантажників. – Так твій чоловік може з друзями вивантажити все. Думаю і мій допоможе вам. А то скоро літо, ми з дітьми хотіли приїхати на річку. У місті дуже жарко, так що швидше будь ласка. – попросила я її. Вона хоч була і незадоволена, але обіцяла, що до понеділка все розвантажать. У середу вже ми з чоловіком поїхали в будиночок, щоб прибратися і потім приїхати з дітьми. Ключі вона мені так і не повернула, але у нас були запасні. Коли ми відкрили гараж, щоб припаркувати машину, то я втратила дар мови.
Що тільки не було в гаражі: старий пошарпаний лінолеум, якісь коробки, стільці і величезний стіл. У будинку стояли габаритні меблі, вся підлога була подряпана. – Не треба було їй доnомагати. – сказав чоловік і вийшов з дому. Він засмутився, тому що будинок йому дістався від покійних батьків. А моя родичка примудрилася зіпсувати не тільки підлогу, але і половину наших власних меблів. Наприклад, розлила білизну на наш диван, величезну nляму можна було помітити здалеку. Я подзвонила їй і вже в грубій формі попросила приїхати і забрати весь цей мотлох. – Як грубо з твого боку. – відповіла вона мені на моє прохання. – А не потрібно було перетворювати мій будинок на смітник. – відповіла я їй.