Зустрілися 2 нерозлучних друга: Мишко і Сьома. Вони не бачилися вже років 20. Вони студентські роки разом провели чудовий час: жили в одній кімнаті в гуртожитку. Але після того, як закінчили ВНЗ, кожен пішов за своїм напрямом. – Як у тебе справи, ти одружився, – запитав Мишко – Так, тільки моя Аліса, це вже третя дружина. Мишку і на думку не спадало, коли-небудь, що він міг би одружитися з іншою. Одружився він рано зі своєю однокласницею. Вони дуже довго дружили з нею, і Михайло її дуже любив. Але після сказаного, Мишко став питати: “А чи не рано він вирішив одружитися? Він міг зустріти й інших жінок?” Потім Сьома почав розповідати, як це в нього вийшло:
– Ну знаєш, перша дружина у мене була з любові. Вона була дуже гарною: все при ній. Але я одного дня зрозумів, що мені потрібно спробувати інших жінок, розумієш? – Як? – Ну знаєш, усе було вже одноманітне, хотілося чогось іншого. І ось через деякий час, після того, як я з нею розлучився, я зрозумів, хто мені потрібна. – І хто ж? – Мені потрібна була муза. Мені потрібна була така людина, яка б штовхала мене постійно до роботи. Допомагала мені долати перепони. Тут Мишко задумався про свою дружину. Якби не вона, вони ще й досі тулилися в однушці разом із двома дітьми.
– Ну, а третя що? – Почекай. І ось після того, як я відбувся, я зрозумів, що вона мені більше не потрібна. І тоді, я подумав, що тепер мені вже потрібна, яка виховуватиме моїх спадкоємців. – А у тебе дітей від шлюбів хіба не було? – Були діти. Правда, я завжди думав, що краще вже, щоб батька взагалі не було, аніж він був на відстані. Але їх усіх забезпечую, чим потрібно. Тут уже Миші стало дуже стрімко і сказав: – Слухай у мене справи. Я вже піду – Як? Ми ж ще й до пуття перший графин не випили. – Вибач Сьом, реально не можу, – і, попрощавшись, він пішов додому. Якщо до докладної розповіді Сьоми Мишко трохи позаздрив, то потім він зрозумів, що все, що Сьома хотів отримати від його різних дружин, у нього вже було. І він уже зовсім не заздрив йому.