Надя чудова подруга. Вона завжди приходить на допомогу. Допомагає порадою, грошима, підтримкою попри добу. Надя нічого не вимагала натомість. Разом з тим, що вона всім допомагала, вона ще була дуже успішною у своїй роботі та особистому житті. Вона навіть не замислювалася, що її можуть зрадити. Але деякі люди дивилися на неї інакше. Вони могли їй заздрити та трактувати її допомогу як нав’язливість чи маніпуляція з Надіного боку. Якось сталося те, чого Надя ніяк не могла очікувати. Вона мала найкращу подругу Катю, з якою вони товаришували ще з університету. Причому товаришували вони сім’ями.
Тоді Надю підвищили на посаду заступника директора. Вона добре працювала і заслужила на це підвищення. Якось Катю викликали до директора, і вона, коли розмова пішла про подругу, сказала: – Ну так, вона ж найкращий помічник, а ви її керівник… Директор насупився і запитав: – Що ви маєте на увазі? – Михайле Сергійовичу, ми з Катею подруги, Я знаю: у вас же роман із нею. – Що? Хто це вам сказав? – Вона сама. Двері в кабінет директора були відчинені, і секретарка почула розмову. Михайло Сергійович відразу викликав Надю до себе. – Надія Іванівно, чому ви так зі мною вчинили.
Ви ширите чутки про те, що у мене з вами роман. Я одружений. – Що? Не зрозуміла. – Напишіть зараз заяву за свій рахунок на місяць. Потім зрозуміємо, що до чого. Надя не могла зрозуміти, що сталося. Через деякий час Катю підвищили на її місце, і Надя почала підозрювати. А коли секретарка розповіла їй про розмову, вона все зрозуміла. Надя нічого не стала говорити Каті. Вона просто перестала з нею спілкуватися і всіляко її уникала. Місяць минув, Надю відновили у роботі. А Катя, не впоравшись із роботою, просто звільнилася. Вона навіть не спробувала зберегти роботу на іншій посаді.