Віка сум но сиділа в соціальних мережах і гортала стрічку. Все одноманітно, у подруг щасливе осо бисте життя, тільки вона одна сидить одинаком, з донькою 5-річної Ганнусею. Чоловік пішов від Віки два роки тому до іншої, тільки алімен ти відправляє, з донькою не бачиться і з Вікою не хоче. Всі подруги кажуть їй, що потрібно знайти нового мужика, а то роки йдуть, а ми не молодіємо. Ось у Яни з’явилися нові фотографії з чоловіком на відпочинку.
А ось у Свєти видно, що сьогодні ввечері було побачення, виставила фотографію того, як збирається. Зате у Вікіи була своя квартира, повний фінан совий достаток, прекрасна робота, тільки от щастя це не приносило. Одного разу, у двері подзвонили. – Вам картопля потрібна? Свіжа, домашня. Віка тут же зрозуміла, що закохалася. Це був високий і міц ний чоловік, з широкими сильними плечима, низьким голосом і неймовірно ніжним поглядом.
– Так, звичайно, потрібна. Проходьте, взуття можете не знімати, ось туди на балкон. Віка думала, як же зберегти контакти з молодою людиною, було б приkро втра тити такого красеня. – А ви ще щось продаєте? Яблука, наприклад. Я дуже люблю яблука… – Так, звичайно. У нас на фермі і морква є і буряк. Вам щось з овочів потрібно? Тут Віка обмінялася з хлопцем номерами телефону і замовила всього потроху, призначила день і приготувалася чекати своє щастя. Взяти відгул на роботі було не nроблемою, дочку відвезла до мами, а сама одягла все найкраще, зробила зачіску, легкий макіяж і сіла чекати свого принца.
Коли хлопець приїхав, то Віка запропонувала випити чаю з пиріжками, вони були тільки-тільки з духовки, rаряченькі. Вони розговорилися, виявилося, що хлопець з села, бізнес у них сімейний. Через якийсь час вони стали жити разом. Хлопця звали Міша. Він відразу ж подружився з донькою Ганнусею, вони ра зом дивилися серіали або грали в ігри на комп’ютері. Міша прекрасно готував деруни і все, що можна приготувати з картоплі.
Але чогось Віці не виста чало. То розмова про мистецтво підтримати не може, то на виставки ходити не хоче. Тільки й сидить за комп’ютером і сміється над низькоякісними комедіями. Через деякий час це почало дратувати віку, і вона не стри малася: – Мені це вже набридло. Може ти займешся собою і станеш якось розви ватися? Хоч книжку почитай або ти хочеш, як твої батьки все життя в землі коnатися? – Ось через твої слова, стосовно батьків, я йду. Міша більше не повернувся, як би потім Віка не шkодувала і не намагалася його знайти, щоб попросити nрощення. Через місяць у двері подзвонили: – Вам картопля потрібна? Це був низенький дідок і ні, не тато Міши, а зовсім незнайома людина. – Я не їм картоплю, спасибі, – відповіла Віка.