Ярослава часто сkаржилася на свекруху своїй подрузі Олі на роботі. Оля мовчки слухала, вдячна Ярославі за те, що та не чекала від неї жодних рішень. Хоча вони були подругами, Ярослава також була начальницею Олі, тому тримала свою думку при собі. Ярослава протягом багатьох років посвячувала Олю у подробиці свого сімейного життя. Оля раніше давала поради, але Ярослава рідко ними користувалася. Зрештою, Оля перестала намагатися переконати свою подругу.
Свекруха Ярослави, Любов Михайлівна, на думку Олі, була цілком адекватною шістдесятирічної жінкою. Ярослава критикувала її за те, що вона залишила свою легку роботу, коли вийшла на пенсію, заявивши, що втомилася. Батьки Ярослави допомагали, коли в неї наро дився син, але тепер Любов Михайлівна потребувала доnомоги з ремонтом своєї квартири. Ярослава була цим незадоволена і часто сkаржилася Олі. Вона не хотіла витрачати гроші на будівельну компанію, а її чоловік Петро теж не хотів робити ремонт.
Ярослава звинувачувала свою свекруху в тому, що вона не заощадила грошей і не почала ремонт, поки вона ще працювала. Вона вважала несправедливим, що їй і Петру доводиться мати справу з наслідками. Зрештою Петро вирішив доnомогти своїй матері з ремонтом. Ярослава була незадоволена його рішенням, але він проігнорував її і добре впорався з роботою. Оля вважала, що ставлення Ярослави до її свекрухи було несправедливим, і що Петро мав рацію, доnомагаючи своїй матері. Однак вона залишила свою думку при собі, оскільки це була не її справа.