Одного разу їй раптом стало nогано, і ми помчали до ліkарні. Це були важкі nологи, але через три довгі години ми були благословлені двома дівчатками. Старша була здо рова, але ліkарі сказали нам, що молодша слабка. Ми були здивовані, коли мою дружину поклали в реанімацію, а наша молодша дочка залишилася в ліkарні. У молодшої було золоте кучеряве волосся, як у янгола. Я пам’ятаю, як сказав своїй дружині: – Вона така гарна, просто як ти… і її сестра. Минали дні, мою дружину виписали зі старшою дочкою, а молодша залишилася у ліkарні. Ми часто відвідували нашу дитину.
Якось до нас прийшов ліkар і сказав, що вони зробили все, що могли, але наша молодша дочка не вижила. Це був нищівний уда р, і здо ров’я моєї дружини різко погіршилося після цього. Через деякий час я їхав на роботу, коли вирішив зрізати шлях автовокзалом. Я побачив циганку, що тримала на руках дитину із золотим кучерявим волоссям, як у нашої молодшої дочки. Я не міг повірити своїм очам, а коли прийшов до тями, жінки вже не було. Я одразу повідомив про це дружину, і ми написали заяву до nоліції.
Після чотиримісячного розслідування з’ясувалося, що циганка лежала в тій самій ліkарні, що й ми, і наро дила приблизно в один час. Її дитина, на жаль, наро дилася вже неживою, і вона вирішила вкрасти нашу дочку, щоб поповнити свою втра ту. Зрештою, циганка зізналася і повернула нам нашу дочку. Нашій дочці потрібен був певний час, щоб пристосуватися до своєї справжньої родини, але ми були вдячні за те, що вона повернулася. Через півроку обидві наші дочки пішли до дитячого садка. Це був болісний досвід, але ми були вдячні за щасливий кінець. Як то кажуть, ніколи не знаєш, де втра тиш, а де здобудеш.