Коли я був дитиною, я жив в достатку і мав все, що тільки хотів. Мої батьки були багатими людьми, і у мене був молодший брат, який був молодший за мене на п’ять років. Моя мама наро дилася у великій родині, тому у мене було багато тіток і дядьків. Мої батьки завжди були раді приймати гостей, так що майже щотижня хтось із моїх родичів був в нашому домі. Одного разу мої батьки і мій молодший брат потрапили в автомобільну аварію, і їх не стало. Я залишився один і мене збиралися відправити в притулок. Напередодні я вирішив подзвонити сестрам і братам моєї матері, щоб вони забрали мене до себе, але вони знайшли багато причин, щоб цього не зробити.
Коли я запакував свої речі, моя сусідка, Марія Олександрівна, прийшла до мене і сказала, що, якщо я захочу, я зможу жити з ними. Я погодився і переїхав жити з сусідами. Вони підготували всі необхідні документи, і я офіційно став їхнім сином. Моя нова сім’я була не такою багатою, як мої рідні батьки, але вони завжди підтримували один одного, незалежно від того, наскільки це важко для них. Вони заnлатили за мої уроки англійської та карате, і хоч я і сказав їм, що мені не потрібні ці заняття, вони наполягали на тому, щоб я відвідував їх. Коли я виріс, я зрозумів, що мої прийомні батьки поводилися зі мною так само, як і зі своїм сином. Вони любили мене і дбали про мене.
Я отримав хорошу освіту, і тепер у мене хороша робота, моя власна квартира і машина. Нещодавно я одружився, і моя дружина вже чекає дитину. Тепер я допомагаю своїм прийомним батькам, даючи їм гроші щомісяця і нещодавно оплатив їм відпустку в Карпатах. Я дуже вдячний їм за те, що вони уси новили мене і дали мені хорошу сім’ю і брата, який став мені рідним. Нещодавно мої родичі прийшли до мене і запросили мене відвідати їх, але я відмовився. Я згадав, що вони не хотіли мене знати, коли я залишився без батьків, і тепер я теж не хотів їх бачити. Я був вдячний за хороших людей, які доnомогли мені у важкий момент, і тепер у мене є чудові батьки та брат, які мене люблять. Інші мені і даром не потрібні.