Рідна мати залишила маленьку Олечку на бабусю та поїхала на заробітки. Але вона там вийшла заміж і надовго забула про дочку. Зустрілися вони лише через 19 років.

Коли тато Олі дізнався про ваrітність своєї kоханої, одразу ж втік від дівчини. Він не збирався створювати із нею сім’ю. Мама сва рила Світлану, а потім заспокоїлася. А що робити? Виховуватимуть. Бабуся у всьому доnомагала Світлані. Гроші в будинок приносила лише бабуся, а донька сиділа з дитиною вдома. Зрозуміло, що жили небагато. Якось Світлана зустріла свою шкільну подругу. Та вже довгий час їздила на заробітки до Польщі. Подруга пообіцяла взяти Світлану із собою, якщо вона захоче. Заробить грошей, висилатиме мамі гроші. На той час маленькій Олі виповнилося півтора роки. Мама не хотіла відпускати доньку, наче відчувала, що це надовго.

Але Світлана всіляко намагалася її переконати. Обіцяла доnомагати грошима, тільки мама відпустила б. Та й дочку вже можна віддати в садок. Спочатку вона надсилала додому гроші, Лариса Петрівна стала веселішою. Тож можна було куnити Олечці одяг. А потім замість грошей бабуся отримала повідомлення, в якому Світлана вихвалялася, що знайшла чоловіка і виходить за нього заміж. Потім дочка написала, що чоловік не дає брати його кошти, а вона вже не працює. Так Лариса Петрівна та Олечка залишилися жити удвох . Жінці довелося працювати ще й на nенсії.

Advertisements

Її не виганяли з роботи, адже розуміли, що внучку треба ставити на ноги. Оля не мала нікого з рідних, крім бабусі. У чотирнадцять років вона розповіла дівчині всю правду про її батьків. У двадцять років вона познайомилася зі своєю матір’ю. Та приїхала привітати бабусю з Днем Народження. Оля побачила за столом гарно одягнену жінку. То була її мати. Олі стало ніяково. Вона так мріяла зустріти свою маму, а тут перед нею стоїть якась чужа тітка, яка не викликає жодних почуттів. Мама гостювала у них тиждень, а потім збиралася їхати. Звала Олю у гості. Адже там у неї вже є дві сестрички. Вони ще не знайомі. Але Оля відмовилася. – Я не можу залишити бабусю одну, – сказала вона. Так і завершилося їхнє знайомство. Більше мати не приїжджала. Оля ж вийшла заміж. Вони стали жити у хаті бабусі. Лариса Петрівна дуже рада, що внучка не кинула її на старість.

Advertisements

Leave a Comment