– Я їй обіцяв, що піду від тебе, коли наша дочка вийде заміж. Вона ваrітна. Так мій чоловік повідомив про те, що йде від мене до іншої… Коли я виходила заміж, думала, що мені дуже пощастило. Павло був біз несменом, а я вчорашня студентка якраз закінчила університет. У нас народилася дочка. Я сиділа у деkреті, а Павло продовжував розвивати біз нес. Жили як на гойдалці: то все дуже добре у матеріальному плані, то все дуже nогано. Коли з грошима nроблем не було, Павло любив пожити “на повну”, я здогадувалася, що до цього додавалися, швидше за все, й інші жінки.
Тим більше, що непрямих доказів було достатньо. Але я любила чоловіка, тому й мирилася з усім. Роз лучення не входило до моїх планів. Мені не хотілося залишатися однією, адже дитині потрібен батько, та й на роботу я так і не вийшла після деkрету, займалася лише шиттям на замовлення вдома. Але сам чоловік, який уже звик до вільного життя, краще не став, у нього було якесь своє окреме, мені невідоме життя. Щоб зберегти сім’ю, я намагалася не помічати цього всього. Я думала, що згодом чоловік зміниться, адже ми вже не молоді – мені 44 роки, чоловікові 49 років.
І тут такий сюрприз – чоловік має іншу, і в них буде дитина. Тримати чоловіка безглуздо – він уже вирішив. Мені залишить будинок, дочці він подарує квартиру. Тепер я розумію, що залишусь у цьому будинку зовсім одна. Навіть вставати вранці буде ні для чого, готувати не буде для кого, що ж я робитиму. До такого життя я не готова. Я почуваюся нікому не потрібною, адже доньці також не до мене. Розумію, що настав час мені виходити працювати. Мені потрібно почати нове життя, в якому я сподіватимуся тільки на себе. Для мене найважче – це налаштувати себе на позитив у такій ситуації, адже в мене зовсім опустилися руки. Невже у 44 роки можна розпочати життя спочатку?