Вікторія вийшла заміж набагато пізніше за всіх своїх подруг. Їй було тридцять років, а її обранцю – тридцять три. Після весілля вона залишила все позаду та переїхала жити до свого чоловіка. Їй навіть довелося звільнитися з роботи, бо її чоловік Микола був досить баrатий, будучи директором дитячого будинkу. У перші кілька років їхнього шлюбу Вікторія насолоджувалась невимушеним способом життя. Їй не потрібно було ні про що турбуватися, вона просто мала жити і насолоджуватися, тоді як Микола дбав про все, включаючи їхні відпуски, продукти та ремонт.
Вікторія звикла до таких умов і припускала, що всі жінки так живуть після заміжжя. Отже, вона ніколи не приділяла особливої уваги роботі свого чоловіка, і вона не мала ніякої власної роботи. Кілька років тому двоюрідна сестра Вікторії, Ірина, приїхала відвідати її. Вона щойно закінчила університет і щосили намагалася знайти роботу. Тому вона попросила Миколу про роботу в дитячому будинkу, і він погодився найняти її як вихователя. Проте протягом кількох тижнів роботи у дитячому будинkу поведінка Ірини різко змінилася.
Вона не відповідала на дзвінки чи повідомлення від Вікторії. Коли Вікторія нарешті зустріла її , та звинуватила Миколу в крадіжці з дитячого будинkу і сказала, що більше не хоче мати з ними нічого спільного. Вікторія була приголомшена і не могла повірити у те, що чула. Вона негайно пояснила своїй сестрі, що гадки не мала про діяльність свого чоловіка. Наступного дня вони разом поїхали до свого рідного міста. На щастя, у Вікторії та Миколи ще не було дітей, інакше розірвати шлюб було б складніше. Пізніше дівчата дізналися, що nоліція заарештувала Миколу за його злочини.