Андрій ледве перестав ремонтувати холодильник, коли в нього задзвонив телефон. То був новий клієнт. -Слухаю вас. Так, ремонт побутової техніки вдома. А що ви хотіли? Ну, так, я Андрій Мартиненко, якщо це для вас важливе. Хто, батько? Чоловік представився Олексієм Мартиненком. Андрій зрозумів, що то справді був його батько, якого він давно не бачив і про якого нічого не чув. -І Чого ви … ти хочеш? – Запитав Андрій свого батька. -Зустрітися і поговорити? Ну, так, так, але чому так раптово? Ми не бачилися двадцять років. Вибач, я зараз на роботі, я передзвоню пізніше, – Андрій повісив слухавку. Хлопець довго думав про несподіваний дзвінок свого батька. Він nогано його пам’ятав… Андрію було п’ять років, коли його мати роз лучилася з його батьком. Він багато наобіцяв дружині, але дав слабину, а потім, схоже, втра тив роботу. Якось отець Андрія забирав його з дитячого садка. Вони пішли до парку, де його батько сів на лаву. Він посkаржився маленькому Андрію, що його мати не поважає його, але він намагається все для неї робити. Через деякий час батько став дуже веселим, сів на лаву і заснув.
Андрій спробував розбудити батька, та той відмахнувся від нього. І Андрій вирішив піти додому один, бо батько на нього не реагував. Андрій зрештою погодився зустрітися зі своїм батьком наступного дня біля фонтану на бульварі. Він приїхав у призначений час, і батько вже чекав на нього. Вони потиснули один одному руки, і Андрій помітив, що його батько дуже постарів з того часу, як вони бачилися востаннє. Вони сіли на лаву, і чоловік сказав: -Андрію, я знаю, що nогано ставився до тебе і твоєї матері. Я шkодую про це. Я не розумів, як бути батьком, і зробив багато помилок. Я знаю, що не можу компенсувати все, але я хочу знову бути частиною твого життя.
Андрій мовчки слухав. Він здивувався, що батько бере на себе відповідальність за помилки. -Андрію, у мене серйозна хво роба, і я не знаю, скільки часу мені залишилося. Я хочу побачити тебе знову, дізнатися тебе краще і бути поряд з тобою. Андрій відчув грудку в горлі. Він не знав, що сказати. -Я не знаю, тату, – тихо сказав він. -Мені потрібен час, щоб подумати про це. -Звичайно, синку, – сказав батько, киваючи на знак згоди. Я розумію. Але, будь ласка, знай, що я тебе люблю і хочу все виправити. Вони попрощалися. Андрій дивився, як його батько йде, відчував змішані емоції. Він зрозумів, що йому треба багато про що подумати, але все-таки він був радий, що нарешті зустрів рідну людину… Через деякий час батько з сином почали спілкуватися щодня. У чоловіка був великий будівельний біз нес, який мав намір передати синові. Місяці, проведені разом у компанії та вечорами за вечерею, стали найщасливішими для батька та сина …