Оксана поливала квіти на підвіконні, коли хтось різко постукав у двері. Вона від подиву поставила лійку і вийшла в коридор. Оксана відчинила двері і здивовано ляскнула в долоні. Маленька пухка жінка в рожевому халаті несміливо подивилася на неї. – Доброго вечора, я Олена! – сказала вона і раптом простягла Оксані тарілку пиріжків, – вирішила по-домашньому – зніяковіло вибачилася Олена, – я ваша нова сусідка. Оксана розгубилася, але запросила Олену увійти . Ароматний шлейф від пирогів наповнив коридор і потягнувся по всій квартирі. – Як мило! Ти завжди так знайомишся із сусідами? — спитала Оксана, — я бачила, що ви заїжджали тиждень тому. І, на мою думку, ми ровесники. Може, на ти перейдемо? Олена погодилася, і вони побалакали за пирогами.
З того вечора сусідки тісно потоваришували. Іноді вони зустрічалися один з одним за вечірнім чаєм. Іноді вдень до Олени прибігали діти Оксани, Михайло та Іринка. Сусідка завжди годувала дітей чудовим обідом і навіть доnомагала із домашнім завданням. Олені було тридцять дев’ять. Вона переїхала в місто з маленького села вчитися, але особисте життя не склалося, а кар’єра не блищала. Незважаючи на всі її зусилля, вона не мала друзів. Саме тому Олена намагалася потоваришувати з сусідами, де б вона не жила. На жаль, більшість сусідів розмовляли з нею тільки з ввічливості та дивилися на неї як на чужу, коли вона приходила зі своїми пирогами. Оксані було тридцять вісім, і її завжди любили. У двадцять п’ять років Оксана зробила невірний вибір, вийшовши заміж за Олексія, батька Іринки та Мишки, який був набагато старший за неї.
Олексій був цілком забезпечений, умів доглядати і мав уже двох kолишніх дружин. Оксані це не здалося див ним… а варто було б! Коли вона заваrітніла вдруге, ще перебуваючи у першій деkретній відпустці, Олексій звинуватив її у користолюбстві. «Ти сидиш у мене на шиї!»; Оксана щодня вислуховувала закиди чоловіка. Коли Мишкові не було й року, Олексій подав на роз лучення. Він влаштував усе так, щоб у графі доходів він мав ту мінімальну зарnлату, з якою Оксана мала отримувати алі менти. На щастя, жінка отримала квартиру, де вони жили. Але щоб утримувати себе та дітей, їй доводилося виходити на роботу. Оксана не могла розраховувати на чиюсь доnомогу, бо її батьків не стало ще кілька років тому. Незважаючи на важке минуле, Оксана була доброю та щедрою людиною. Вона стала добрим другом Олени, і їхня дружба пролила світло на їхнє нудне і самотнє життя.