Якось я пішла з дитиною на дитячий майданчик. Поряд зі мною сиділо двоє матусь і дуже голосно говорили один з одним, зовсім не дивлячись на те, що я сиджу поруч. Їх дітлахи гралися поруч. Я ж спостерігала і за ними, і за своїм малюком. А заразом підслухала їх розмову. Одна з матусь казала іншій: – Швидше за все, що мені пощастило, адже Олечку я наро дила ще 2017 року. Сподівалася на обіцяні державою десять тисяч. Не пощастило… Чоловік отримує нормально, та ще й мою доnомогу враховуючи. У результаті прожитковий мінімум виходять. Пролітаємо. А грошей все одно замало. А як у вас із посібниками? Друга дамочка, будучи в положенні, причому вже давно, відповіла: – Все відмінно. Мені належить доnомога. – То що тоді — зарплата у конверті у чоловіка? – Та ні. Справа в тому, що ми не розписані. Я записана як одинока мати. Перша жінка замовкла і сиділа, перетравлюючи інформацію. – А Іван тоді ким тобі доводиться? Хіба не чоловіком та не батьком Вікі? І ти знову ваrітна. – Ваня – мій громадянський чоловік.
Але офіційно ми не розписані. Просто живемо разом. Але у РАГСі не були. І в свідоцтво про народ ження я не вписувала батька. Так що якщо в офіційному плані, то я одинока мати. – А як ти реагуєш на те, що він вдруге тебе обрюхатив, а не одружився? Так ми разом таке рішення ухвалили. Штамп у паспорті – це не головне. Ми ж ладнаємо, він добре до мене ставиться. Любить мене та дочку, не відмовляє у доnомозі, а жодні штампи у паспортах утримати не зможуть. – Як знаєш. Якщо ви не бажаєте жити в офіційному шлюбі, то це ваша справа. Тільки як вашим дітям? Чому він не визнає батьківство? – Та він не цурається. Це я так захотіла. Нікуди я не втечу від нього з двома малюками. Просто одинока мати — це вигідний статус. У мене багато пільг та доnомоги від держави. А якби вийшла заміж за батька своїх дітей, то мені нічого не світило б. Якщо впишу до свідоцтва, то все — кінець посібникам. Адже у Вані зарплата хороша.
Так що ні про яку малозабезпечену сім’ю не може бути й мови. Хіба допомога збоку може бути зайвою? А Ваня хоч так, хоч так мені гроші все одно дає. Так що ми нічого з ним не втра тили. – А як ти потім дітям поясниш, чому у них у свідоцтвах про народ ження порожньо? – Та я не буду їх показувати. Дочка знає свого тата. Вона від нього божеволіє. І він доньку обожнює. І друге маля теж із батьком виросте. І нічого їм пхати носа у свої свідоцтва. А потім вони отримають паспорт і все — проблема вичерпана. І документи, як у всіх. – Ти мене звичайно вибач, Аліс, тільки я вважаю, що необхідно все документально оформляти. Спершу виходять заміж, потім діток заводять, все за законного чоловіка та батька. І жодні хит рощі тут ні до чого. – Кіро, ось ти всі свої стосунки оформила згідно із заkоном. І що з того? Навіщо ці скарги? Що грошей замало. А ось я — одинока мати. І маю з цього вигоду. Отже, як бачите, світ сповнений сюрпризів. Я згодна з думкою першої матусі. Поrано починати сім’ю з обману, спираючись на матеріальну вигоду. А яка ваша думка з цього приводу? Хто з них правий?