– Максе, ти знову? – Що знову? – не зрозумів Стаса друг. – Пам’ятаєш Тому? Ти тоді мало не в корж розбився, але домігся її любові у відповідь. А потім просто охолонув до неї. – Пам’ятаю. Але ти це чомусь зараз згадав? – Інна мені вчора дзвонила, питала, що з тобою відбувається. Чому ти охолонув до неї та дітей? Чому тікаєш із дому? – А що ти сказав? – Сказав: “Можу заприсягтися, що іншої жінки у Макса немає”. – Ти правий. Іншої немає. Але й Інна мене більше не спокушає. Навіть діти обридли.
Не можу я бачити Інну в халаті, капцях і без макіяжу. – По-твоєму про ваших дітей і про тебе вона повин на дбати у вечірній сукні, лабуденах і при повному бойовому забарвленні?! – Не знаю. Але бачити її більше не можу… Стас повертався додому, обмірковуючи ситуацію у сім’ї друга. Чим може доnомогти? Макс його друг зі школи. Інна, дружина друга. Дуже гарна дівчина. Вона попросила поговорити із чоловіком. Поговорив. І що? А нічого. Жодного результату. З одного боку, він розуміє свого друга.
Макс бачить, якою красунею дружина виходить із дому. Але також бачить, якою кульомою зустрічає його з роботи. Мішковатий халат, бігуді, капці… Образ, що не сприяє пристрасті. З іншого боку, Інна вдома повністю присвячує себе сім’ї. У неї просто немає ні часу, ні бажання, ні сил і в рідних стінах виглядати на всі сто. Як же бути. Як доnомогти їм зберегти сім’ю? Як пояснити другу, що за десять років сімейного життя, давно вже пора любити жінку не за зовнішній вигляд, а за внутрішній світ? Як, не будучи членом сім’ї, показати Максу внутрішню красу Інни? І що сказати дружині друга, яка звернулася за доnомогою саме до нього, як до друга чоловіка? На жодне з цих питань у Стаса не було відповідей. “А Інна ж чекає, що я їй скажу”, – важко зітхнув Стас, дістаючи телефон…