У нас із чоловіком двоє дітей. Старший Ігор та молодша Ніна. Виховували їх однаково, дбали про них, не роблячи між ними різниці. Але в результаті… Ми з чоловіком вирішили, що нашу двокімнатну квартиру та дачу залишимо молодшій дочці, незважаючи на те, що у нас є й син. Наш син, Ігор, завжди ставився до нас, своєї сім’ї, з прохолодою. А після весілля взагалі віддалився від нас. Для нього тесть із тещею ближчі, ніж рідні батьки.
Він називає тещу мамою, а мене навіть забуває привітати із Днем Народ ження. Хоча б телефоном. Живуть із дружиною окремо, дітей поки що немає, обидва працюють і, дякувати Богу, з нас грошей не тягне. Моя невістка єдина спадкоємиця у своїх батьків. Тому вона успадкує майно своїх батьків. На відміну від Ігоря, моя Ніна живе сама. На орендованій квартирі. Переїхала туди, щоб не обмежувати нас із батьком.
Відвідує нас часто. Щодня телефонує, цікавиться нашим здо ров’ям та справами. Усі свята проводить із нами. А коли, два роки тому, мій чоловік упав і зламав ногу, примчала і запропонувала всі свої заощадження для ліkування батька. Отже, очевидно, хто з дітей дорожить нами, а хто байдужий до нас. Тому ми вирішили, що переоформимо все наше майно на Ніну за дарчою. Чому не за заповітом? Бо не хочемо, щоб син мав нагоду подати на сестру до суду. Так, по-нашому з чоловіком глибокому переконанню, буде правильно.