Коли бабуся Ані покинула їх, вона отримала в сnадок будинок в передмісті, з якого Аня з чоловіком побудували собі дачу. Щоліта вони переїжджали на дачу, щоб більше проводити часу на свіжому повітрі, відпочити від міського шуму і суєти. Особливо їй подобалося слухати цвіркунів після обіду і ввечері. Та й дітям теж подобалося. Іноді вони називали своїх друзів. Цього літа до них в гості приїхали свекруха, невістка і її троє дітей. Вони прийшли без попередження і заявили, що залишаться тут на ціле літо. Хочуть свіжим повітрям подихати, відпочити. Ну що ж, хочуть відпочити, то добре.
Але хто ж знав, що Аня з чоловіком будуть рахувати не те що дні, а години, до їх від’їзду. Вони відчували себе як вдома. Робили, що хотіли. Навіть по дому нічого не хотіли робити. Вони нічим не доnомагали по дому. Всю роботу робили Аня з чоловіком. Дітей намагалися не напружувати сильно роботою, так як же все таки вони хотіли відпочити від школи. Але вони часто доnомагали Ані, або ж вставали раніше, щоб трохи полегшити життя батьків. Аня попросила чоловіка поговорити з мамою.
Мало того, що без попередження і без дозволу заявилися, так ще й думають, що вони їм прислуга. Чоловік звичайно поговорив, але результату не було. Вони буквально три рази доnомогли і знову забули про всі турботи. Тоді вже не витримав старший син і якось увечері, коли свекруха знову ганяла Аню з «дай», «принеси», «віднеси». Син не витримав і сказав, що мама ціле літо для них працює, готує і прибирає. Через ці слова бабуся розлютилася. Та й невістка теж. Вони зібрали на наступний день речі і вирішили виїхати. Але перед виходом уточнили, що наступного року теж приїдуть. Аня разом з чоловіком сказали, що наступного літа вони хочуть відпочити, а не когось обслуговувати. Після їх від’їзду вони більше не спілкувалися з ними.