Ми з чоловіком одружилися у селі, там у нас був будинок. Але поки ми були молоді і могли працювати, переїхали до міста, знайшли роботу. Ми довгий час працювали, багато працювали та змогли куnити трикімнатну квартиру у місті. Тільки після цього ми народили сина, щоб він жив у достатку. Він ріс дуже спокійним, чудовим хлопчиком. А коли вирішив одружитися, ми переїхали назад у село, щоб молоді жили у квартирі у місті, без нас і звикли один до одного.
Невістка нам не дуже подобалася, але ми нічого не говорили сину, адже не нам із нею жити. Якщо йому вона подобається, то нам також згодом сподобається. Так ми жили вже вісім років. До нас вони приїжджали раз на рік, до ладу посидіти і поговорити навіть не встигали, то вони вже виїжджали. Дзвонили також рідко. Ось тільки фрукти, закрутки всякі від нас вимагали. А коли ми попросили їх приїхати на вихідних і доbомогти нам, адже ми вже дорослі, нам не дуже легко на городі працювати, вони сказали, що їдуть до друзів на день народ ження. І так ще багато разів.
Тоді ми зателефонували їм і сказали, що більше не зможемо їх постачати фруктами, овочами та закрутками. Нам самим це все треба. А вони навіть доnомогти літнім батькам не можуть. А ще й живуть у квартирі, яку ми з чоловіком важко куnили, молодість на неї витратили. І навіть жодного слова подяки. До своєї квартири ми їдемо, як гості. Вони навіть на кілька днів не можуть до нас приїхати, а коли свіжі овочі та фрукти треба забрати, вони перші. Навіть дзвонити та цікавитись здо ров’ям батьків, і то у них нібито часу немає. А тепер ми вирішили повідомити їх, що хочемо здати нашу квартиру в оренду, щоб отримувати додаткові гроші, адже працювати ми вже не можемо. Як ви вважаєте, це хіба не буде правильним рішенням?