Мої батьки роз лучилися, коли мені було 10. Нікого їхнє роз лучення не здивувало, це навіть було дуже передбачувано, адже останні роки до цього вони жили як сусіди, а не як чоловік та дружина. Виною всьому дуже різні характери. Мама в мене дуже серйозна, навіть строга людина, вона вимагає в усьому порядок.
Тато навпаки, м’який, душевний, емоційний. Не знаю, чому вони взагалі одружилися, але між ними ніколи не було порозуміння. Після роз лучення я залишилася з мамою, але мені було важко з нею вжитися. Ось із батьком я з радістю проводила час. У 19 я переїхала жити до хлопця, а мама після цього вийшла заміж. Ми з Богданом три роки тому побралися, вже маємо дворічного сина. Якось ми були запрошені на свято, весілля друзів. Брати дитину з собою було незручно, але дуже недоречно захво ріла свекруха.
Мені довелося попросити маму простежити за Сашком. Вона погодилася без жодних nроблем. Ми з чоловіком десь о другій ночі поїхали Сашка забрати. Заходимо до хати, а наш спин спить на килимку для собаки на холодній nідлозі. Я була вражена. -Мамо, чому Сашко тут лежить? Мати знизала плечима. -Загрався, тут заснув. -Але він же замерзне! Я забрала дитину, і ми поїхали додому. Пізніше Сашко мені розповів, що моя мама його навіть не годувалася весь день! Не розумію, чому вона так вчинила, але сина точно ніколи їй не довірю.