Ксюша не сподобалася свекрусі з першої хвилини знайомства. Сама Світлана Семенівна виховала сина розумним та інтелігентним. Як її сина догодило полюбити цю сільську простушку, яка вважає своїм ідеалом не книги та картини, а турботу про побут і домочадців? Світлана Семенівна регулярно знайомила сина із доньками своїх подруг. Дівчатами з інтелігентних сімей, які чудово освічені і вміють вести себе в суспільстві… Але… Любов зла… – Мамо, де в нас рис? – Ксюша, до мене треба звертатися по імені та по батькові, – втомилася повчати невістку свекруха. Її син, Станіслав, душі не мав у дружині.
Намагався допомогти тій у домашніх клопотах. Це теж дратувало Світлану Семенівну. Натомість невістку полюбив свекор, Антон Петрович, інженер на заводі, який доріс до начальника виробництва , почавши працювати токарем. – Ксюша вирвала з твоїх чіпких, інтелігентських рученят Стаса і зробила з нього чоловіка, – жар тував він з дружиною. Але ось, якось, Світлана Семенівна, зацікавилася, а як справи у дітей її колег. І з жахом з’ясувала, одна у свої тридцять три, все ще шукає свою половину, інший, у свої двадцять сім, уже тричі був одружений, третя…
Ні, Світлана Семенівна в жодному разі не хотіла зруйнувати сім’ю сина, тому перестала намагатися зробити з невістки світську даму. “Якщо син любить її таку, то значить так тому і бути!”… Минуло сімнадцять років. На фарфоровому весіллі Стаса і Ксюші свекруха впіймала заkоханий погляд сина, яким той дивився на дружину. “І це після двадцяти років подружнього життя та трьох дітей?!”, З подивом і захопленням подумала Світлана Семенівна. Будь-яке траплялося. Не обійшлося і без сварок між подружжям. Але, незважаючи ні на що, Стас та Ксюша nродовжують kохати один одного. – Ксюшенька, заспіваєш? – попросила Світла Семенівна невістку, яка чудово виконувала народні пісні. І голос у неї був чудовим – З радістю, мамо! – відповіла невістка.