Люда повернулася додому пізніше, ніж звичайно. Чоловік, Діма, вже повечеряв. А син давно спав. Вона навіть не стала знімати пальто, пройшла у вітальню і сказала: -Дімо, ми роз лучаємося. -Ти жар туєш? -Ні. -Тоді я нічого не розумію. Може, вже поясниш? -Ти ніколи мене не любив. А твоя мама мене зовсім ненавиділа. -А до чого тут моя мама? Ти не зобов’язана будувати кар’єру, щоб догоджати моїй мамі. -А ще я маю прати, прибирати, готувати і народ жувати дітей. -З усього цього ти тільки сина наро дила. -До речі, про сина: Артем не рідна тобі дитина. Діма не міг повірити у почуте.
Він тримався за стілець, щоб не впасти, чекаючи nродовження оповідання: -Дуже давно я зустріла своє перше kохання. Ми тоді ще кохали одне одного. До нашого весілля залишалося кілька днів. Саме він – батько Артема. -Давай поговоримо вранці. Я зараз не розумію, що відбувається. -Розлучення все одно відбудеться. -Мені вже байдуже. Але Артема я не віддам тобі. -Це син Олега. Він був щасливий, коли дізнався, що батько. -Твій Олег Артема навіть у очі не бачив. Наступного ранку Дмитро підписав усі папери на роз лучення. Таємно від дружини Дмитро зробив тест. І з нетерпінням чекав на результат.
І ось, був призначений судовий розгляд. Люда прийшла туди разом із Олегом. Першою заговорила Люда, звертаючись до суду. -Я хочу змінити по батькові моєї дитини. -А на якій підставі? -Бо батько дитини – Олег. -Звідки ви знаєте? -Я в цьому впевнена. -Серйозно. Переді мною лежать результати тесту на батьківство. Батьком Артема є Дмитро. -Такого не може бути? -Ви не довіряєте експертизі? Люда не могла вимовити жодного слова. Тоді суддя звернувся до Артема з питанням, з ким хоче жити. -З татом – сказав Артем, і показав своїми маленькими ручками на Дмитра. Люда врешті-решт залишилася одна. Олег не зміг вибачити їй того факту, що вона хотіла підсунути йому чужу дитину.