Баба Віра сиділа перед будинком на лавці. До неї підійшла Юля і почала запрошувати її до себе додому. Нещодавно вона від іншої сусідки дізналася, що син баби Віри п’є та запрошує до себе своїх друзів, а баба Віра, щоб не сидіти з ними, виходить на вулицю та сидить на лавці, доки друзі сина не підуть. Але вже наближалася зима, а надворі було дуже холодно. Тому добра сусідка Юля покликала її до себе додому, щоб напоїти чаєм із пирогами. Юля рано втра тила матір, жила з чоловіком, чекала на дитину, а бабу Віру їй було шкода. Вона одна без чоловіка виростила сина, він був пізньою дитиною, розпещеною, і ось як він їй відповів . Зовсім не працював, вимагав у матері гроші, бо та мала хорошу пенсію. До цього він жив у сусідньому будинку із дружиною, а зараз переїхав до матері. Дружина його виставила з дому, коли він почав пити, приводити до будинку своїх друзів та влаштовувати концерти щодня.
А з мамою він міг так чинити, маму свою не боя вся, а дружину побоювався. “Який у тебе розумний папуга, Юля, дай йому що-небудь, він заслужив” – сказала баба Віра. Юля була рада, що змогла відволікти бабусю хоч трохи. Вона вже мала піти до ліkаря, тому дала пульт баба Вірі, щоб вона могла подивитися телевізор. Бабі Вірі стало тепло на душі, але все ж їй було приkро, що її життя так склалося. Вона тихо заnлакала. Коли Юля повернулася, побачила, що папуга сидить на плечі баби Віри, вона розсердилася на нього, але баба Віра сказала, що все добре і сва ритися не треба. Вона просиділа у Юлі до вечора, потім побачила, що дружки сина пішли і пішла додому, подякувавши за все Юлії та її чоловікові.
Після її відходу додому у Юлі з чоловіком була серйозна розмова. Він запропонував продати квартиру баби Віри та куnити їй заміський будинок із городом, щоб вона переїхала і жила собі спокійно без сина. Чоловік Юлі знав, що баба Віра давно про це мріє. А він доnоможе з переїздом, тому що працює у фірмі, яка займається переїздами. Бабусю вмовляти не довелося. Набрид їй син, уже піднімав на неї руку. Син був прописаний у своєї дружини, і в нього там була частка, тож баба Віра була за нього спокійна. Чоловік Юлі розповів бабусину історію в офісі, і начальник виділив їм машину та бригаду.
Будинок із городом для бабусі швидkо знайшли, довго шукати не довелося. Він їй дуже сподобався, і вона одразу погодилася куnити його. Коли сина не було вдома, вони перевезли усі речі до нового будинку, а свою квартиру вона nродала молодій родині. Коли син повернувся, то виявив, що ключ не підходить до замку. Довго він шумів біля дверей, але старша по будинку його випроводила і сказала, щоби той не повертався. Тоді він повернувся до дружини, пити кинув і почав працювати, бо дружина б його в будинок не пустила. Юля з чоловіком та зі своїм немовлям часто відвідували бабусю, а баба Віра дуже полюбила сина Юлі, адже рідних онуків у неї не було. Вона часто розпитувала про свого сина, а Юля говорила, що все в нього добре, не треба турбуватися, але материнське серце таки хвилю валося за сина.