Ніна з братом не спілкувалися вже майже 10 років, і перед тим, як піти на той світ, мати вирішила помирити своїх дітей.

Мама Ніни любила постійно повторювати ту саму історію. У неї на подвір’ї росла береза. Мама казала: – Коли ми з твоїм батьком будували будинок, то посадили цю березу. Вона почала рости, стовп то в неї один, а потім йде роздвоєння. І виходить, що біля берези дві верхівки. Як ти і твій брат Валера. Ніна не любила цю історію, тому що вона нагадує про брата, з яким вона вже 10 років не спілкується. Але мама любила говорити: – От недовго мені залишилося, а ти з братом так і не помирилася. Ніна ввечері почала думати, в чому ж nроблема. Вони з Валерою справді не спілкуються, хоча жодної сварки між ними не було.

Просто в якийсь момент вони стали ніби чужі. Чи не дзвонили, не писали один одному, так і відвикли. Що тепер навіть зателефонувати жа хливо. Натомість діти Ніни та Валери дуже добре спілкуються між собою, коли приїжджає до бабусі на дачу. Ніна почала згадувати. Може, все пішло з дитинства. Вона молодша за Валеру на три роки і пам’ятає, як часто дуріла в дитинстві. Вона розуміла, що батьки завжди лаятимуть Валеру, бо він старший і повинен нести відповідальність. Тому Ніна спеціально його у всьому підставляла. Але хіба така дитяча забава могла послужити 10-річному мовчанню?

Advertisements

Потім Ніна згадала, коли їй було 15 років, батьки не пускали її на дискотеку, бо 10 вечора – це пізно. Але Валері з 13 років можна було так пізно з дому виходити. Але це не причина. Почала думати далі. А потім були підліткові роки. Кожен займався своїми справами, інтереси в них змінилися, вони вступили до різних вузів у різних містах, з того моменту сильно віддалилися. Тоді Ніна зважилася на важливий вчинок, вона зателефонувала Валері. -Ніна? Щось із мамою трапилося? -Ні, Валеро. Щось із нами трапилося. Давай зустрінемося. Вони побачились у кафе. Довго мовчки пили чай. А потім Валера сказав: – Ти пробач мені, сестро. – І ти мене теж вибач. Вони міцно обійнялися. І наступними вихідними сім’ями приїхали до мами. Мама була така рада. Після цієї події, як донька з сином почали спілкуватися одна з одною, мати перестала говорити свою фразу «трохи мені залишилося».

Advertisements

Leave a Comment