У селі Вася був найзавиднішим нареченим. Він дуже відрізнявся від сільських хлопців. Васю постійно тягнуло до навчання, він закінчив університет, але повернувся до села, щоб працювати тут на заводі інженером та бухгалтером. А ще він був майстром на всі руки. Сам збудував собі будинок, доглядав город, ще встигав пару корів утримувати. Все в нього було чудово, крім особистого життя. Не міг знайти собі дівчину. Сам Вася дуже со ром’язливий, першим розмову не починає. А якщо дівчата самі до нього лізуть, то хлопцю не цікаво, бо це недостатньо освічені дівчата, з ними йому нудно.
Навіть молодший брат Васі вже одружився, у нього діти ростуть, а 33-річний Василь усе тягне. Родичі, і особливо бабусі, всі вуха йому продзижчали про місцевих красунь. Навіть друзі вже турбувалися про життя Василя. У всіх сім’ї, збираються сім’ями великими на свята, всім весело, крім Васі. І ось одного дня він пішов у поле, треба було зібрати сіно на зиму для корів. Ходить і збирає траву і тут почув, що хтось пискнув. Обернувся і побачив на дорозі стоїть молода дівчина і руку свою тримає. Вася одразу підбіr, забув про свою скромність: -У вас щось трапилось?
– Так, мене бджола вкусила, дуже сильно. Вася доnоміг дівчині, своєю машиною відвіз її до села. Виявилося, що дівчина була новенькою вчителькою в місцевій школі. Приїхала вона нещодавно, доки нікого не знає. Вася став їй розповідати про село, дівчина тим часом вечерю приготувала. І тут Вася відчув, що вона і є та сама. Така спокійна та тиха, розумна та скромна. Саме така, яку він шукав усі свої 33 роки. Почали вони ближче спілкуватися. Вася так змінився, просто пурхав від радості, навіть на гітарі почав грати. Всі навколо помітили його зміни, припускали, що він нарешті заkохався. Невдовзі зіграли весілля. Вася був такий щасливий, та й оточуючі нарешті заспокоїлися, що останнього завидного холостяка одружили. На весіллі гуляло все село.