– Гаразд, спробую висловити свою позицію дохідливо. Ти розлучився з Галиною. Пішов від неї, залишивши їй свою квартиру. Навіть не свою, а ту, яку тобі купили батьки. Галина ні копійки не вклала в цю квартиру, зате отримала її в своє повне володіння. Ну це якось зрозуміло, у неї від тебе дочка. Ви дбали про свою дитину. Проте… Проходить якихось півтора року, і твоя колишня закохується в шахрая, який залишає її без даху над головою. А тепер ти привів свою колишню дружину і свою дочку до мене в квартиру, і просиш, щоб вони тут пожили кілька днів. Я нічого не наплутала? Вже битий час наречений Ані намагався умовити її пустити жити в свою квартиру Галину з дочкою.
Тобто, пустити-то він їх сам пустив, і зараз намагався умовити господиню, щоб вони залишилися жити з ними. – Анюта, кохана, але їм зовсім нікуди йти, — сказав Ігор. – А мені яке діло. Це не мої проблеми. І, до речі, не забувай, що ти в моїй квартирі на пташиних правах. – Але ми ж вчора подали заяву в ЗАГС. Я вважаю, що і рішення повинні приймати разом. – Ось саме що разом. А я проти того, щоб в моїй квартирі жила твоя колишня дружина. Категорично! – Але Анюта, до Нового року два дні. Де вони знайдуть житло? – Нехай йдуть в готель. – А г
роші? – Нехай твоя колишня бере кредит. – Їй не дадуть кредит. У неї заборгованості вже в трьох банках. І потім, чому ти весь час говориш про Галину. Адже мова йде і про мою дочку теж. – Проти дівчинки я не заперечую. Вона може залишитися. Але Галина ні. – Я не залишу свою дочку з тобою! – обурилася Галина. – І не треба. Забирай її і провалюй. – Анюта, ось вже не думав, що одружуся з такою черствою жінкою! – “встав у позу” Ігор. – Не подобається-не одружуйся. Забирай своїх і йди з моєї квартири. Ти ж можеш брати кредит. Ось і дій… – Добре, що він викинув цей фокус до реєстрації шлюбу. Господь мене вберіг від помилки, – думала Аня, ніжачись у ванній.