Віка за своїм звичаєм після роботи почала дзвонити Віктору. Поки вона йшла додому, то любила розмовляти з ним телефоном, розповідати, як минув її день, що сталося на роботі. І так веселіше було, так і дорога здавалася коротшою. Віка давно близько спілкується із Віктором. Знайомі вони ще зі школи. Але потім виnадково зустрілися та почали спілкуватися ближче. Хлопець запрошував Віку на побачення, а вона й не відмовлялася, бо він теж подобався. Так вони ходили за ручку близько двох років. Саме інших кроків Віктор не робив. Віка не розуміла чому, може він чогось боїться чи просто проходить перевірку на якийсь час. Але у всякому разі Віка nродовжувала залишатися у підвішеному стані та чекати.
Всі її подруги вже давно вийшли заміж, багато хто вже наро див, а Віка все ходить по побаченнях. І цього разу Віка також зателефонувала до Віктора. Він дуже довго не брав слухавку і це було див но, тому що зазвичай хлопець з перших секунд відповідає. І ось через хвилин 5 Віка знову зателефонувала. Віктор все ж таки відповів. -Так, ти мені дзвонила. Я просто трохи зайнятий був, не побачив. -Дзвоню тобі щодня в цей час … А що за справи?
-Так так по роботі, давай я тобі потім передзвоню. Віка не встигла скинути дзвінок, але тут виявилося, що Віктор не завершив дзвінок. І Віка змогла почути, що робив Віктор. З розмови було зрозуміло, що в нього вдома якась жінка, вона повела його до спальні. Віка одразу поїхала до квартири хлопця. Коли вона піднялася, то помітила чуже жіноче взуття, по підлозі розкидав жіночий одяг. Віка не стала заходити до спальні, вона не хотіла бачити очі Віктора. Дівчина залишила ключі на столі та назавжди пішла. Було шkода аж два роки, які вона витра тила на Віктора.