Мама Анни була дуже непостійною жінкою. Вона приділяла час лише собі. Діти були позбавлені материнської любові. Тата в них не було. Мати щодня поверталася із нічних клубів. Вона хотіла знайти собі заможного чоловіка. У результаті вона знайшла собі чоловіка. Той купив їй будинок та машину. Про своїх дітей вона забула. Вона поїхала зі своїм новим чоловіком до Іспанії. У гості ніколи не приїжджала. Іноді відправляла посилки.
Раз на місяць дзвонила Скайпом, але вся розмова тривала не більше десяти хвилин. Анна навіть не відчувала, що має матір. Вона і так не була важливою персоною в її житті. Вона навіть не приїхала на весілля рідної доньки. Незабаром Анна за фотографіями побачила, що її мама вагітна. Коли чоловік дізнався про вагітність, вигнав її надвір. І саме тоді, коли вона була в смутку, згадала про свою дочку. У ній нарешті прокинулися материнські почуття і вона вирішила згадати рідних. Для чого вона повернулася?
Адже вона ніколи не любила своїх дочок. Вони забули, що мають маму. Мама тоді довго кричала, дорікала, що це насправді її ніхто не любить. А потім підвелася з-за столу і пішла. На останок вона обсипала свою дочку останніми прокльонами. Їм було соромно, що вони мали таку матір. Вони не вважали її за маму. Другого шансу вони їй не дали. Вона була невдячною жінкою. Вона була тією людиною, яка подарувала їм життя, але мамою для них не була. Після цього виnадку вона забула про своїх дітей назавжди.