Родичі чоловіка знову зателефонували до нас та покликали до себе на літні канікули. Вони мешкають біля моря. Однак цього року ми не впевнені, що зможемо собі дозволити цей “бюд жетний” відпочинок. Минулого року ми витратили більше, ніж у готелі. Ось вам і відпочинок по-родинному. Саме тому ми плануємо відмовитись від цих щедрих пропозицій та забронювати номер у готелі. Зі своїми родичами чоловік добре спілкується. Вони зустрічаються у свята, списуються в соцмережі, але особливої близькості між ними немає. Принаймні я бачила їх лише кілька разів за всі роки подружнього життя. Минулого року рідня почала нам активно надзвонювати та зазивати до себе у гості. Тітка чоловіка розхвалювала їхні краєвиди, зручне розташування, ціни на фрукти та чистий пляж. Вона так гарно казала, що ми, наївні, повелися на це і вирішили приїхати до гостинних родичів. Нас зустріли дуже добре. Виділили кімнату, розповіли, що де знаходиться, і навіть пообіцяли провести екскурсію.
Тільки насправді ми потрапили на пляж лише через 3 дні. Як тільки приїхали, нам одразу знайшли роботу – ми підв’язували виноград. Скільки його було на плантації, я навіть не скажу, але ми втомилися знатно. Нас постійно напружували чимось і посилали до магазину за продуктами. Ми купували їжу на всю родину. Годувати десять людей ми не планували, тим більше, що вони не їли. Також нам довелося розважати племінників і все їм куnувати зі своєї кишені. Звісно, їхні батьки обіцяли розрахуватися з нами, але не віддали жодної коnійки. Готуванням та прибиранням займалася тільки я. Решта жінок вдавали, що вони сильно зайняті, а чоловіки принципово не бралися за “бабську роботу”. От і доводилося мені цілими днями стояти біля плити. Тільки-но поснідали, вже за обід треба братися, а там до вечері не далеко. Але не тільки покуnками ми вілзначилися — всі родичі вирішили, що ми мільйонери. Чи не кожен член сім’ї позичав у нас гроші.
Чоловік давав у борr, адже почував себе ніяково. У гості запросили, треба бути вдячним. Так до кінця відпустки ми залишилися без коnійки за душею. Море майже не бачили. Якщо ми натякали на те, що ми відпочивати приїхали, тітка одразу хмурила брову. Доводилося йти в неї на поводі і доnомагати по господарству, бо совість би заїла. Найцікавіше, що вона вважала, що ми маємо їй бути вдячні. Мовляв, вона така добра, дала нам притулок і обігріла. Саме завдяки їй ми відпочили та подихали морським повітрям. Уявляєте? Коли ми з чоловіком приїхали додому, зрозуміли, що за ці гроші ми могли два тижні жити у готелі та ні про що не переживати. І ніхто б нас не смикав, не придумував би нам завдання, і не дорікав би. Після такої відпустки потрібна ще одна, щоб сили відновити. І ось знову незабаром літо. Родичі знову звуть нас у гості, але ми вже сумніваємося, чи варто погоджуватися. Краще вже хороший готель підібрати і насолодитися відпусткою по-справжньому. Ще й гроші заощадимо.