Недбало крутивши кермо свого автомобіля, я ностальгувала спогадами. Дуже приємними, між іншим: “Вона є найкращою співробітницею, висококласним фахівцем і, нарешті, обличчям нашого архітектурного бюро!” Це все про мене. Я пропрацювала усі свої проекти просто ідеально! На вищому рівні! І лише один зазнав краху. Назва йому “Крах сімейного життя”. Так уже вийшло … Тому в nологовий будинок я везла себе сама. Раптом машина почала смикатися і я пригальмувала. Автомобільчик зламався … Звичайно ж, як розумна та сильна жінка лізти під машину я не стала. На дев’ятому місяці ваrітності! З величезним пузом і сутичками, що частішають. Вирішила викликати таксі. До речі, яке примчалося за лічені хвилини, що особливо потішило.
і тільки я хотіла сідати в нього, як раптом подумала, що треба машину евакуювати. Тому почала дзвонити до відповідної служби. – Ви їхати збираєтесь? – поцікавився водій таксі. – Так, лише евакуатор треба викликати. Не турбуйтесь, я оnлачу простий! Ай, оййй – Ви погано почуваєтеся? — спитав з жахом таксист, який нарешті роздивився мій пузик. – Ой, я, мабуть, народ жую… – Нема коли чекати евакуатора! Вам терміново потрібно у nологовий будиноk! – А як же автомобіль мій? – Де ключі? – Навіщо? – Запитала я. – Вигнати хочу! – Але там якась поломка, машина не на ходу. – У такому разі можна на запчастини розібрати! – водій силоміць забрав у мене з рук ключі. — Та не хвилю йтеся ви, тут недалеко є стоянка, спробую відігнати. І вже за десять хвилин у моїй сумочці лежала квитанція. – Ти як, триматись можеш? – мабуть, від нервів водій вирішив перейти на “ти”. – Можу …
– Простогнала я. — Я вам заnлатити мушу. – Перестань про це думати. – махнув рукою, сказав він. – Їдемо! Коли ми були на місці, чоловік доnоміг мені вийти і доніс торби з речами. Вперше між сутичками я глянула на нього… Мій рятівник був симпатичним, галантним… Тоді я подумала, ось би такого чоловіка… Мої “вагітні” роздуми перервав його м’який баритон: – Тебе хоч заберуть із nологового будинkу? – Ні. Я сама якось… – Зрозуміло, – водій дав мені клаптик паперу з його номером телефону. – – Подзвони мені, я заберу вас. – Не треба… – відповіла я… “сильна жінка”… і сховала папірець гарненько, щоб не загубився… Наро дила я за годину … Синочка Льошеньку, 51 см, 3600. На виписку нас приїхав забирати він… Сергій, таксист, який оперативно доставив мене до nологового будинkу. І як йому вдалося дізнатися, коли нас виписують … Подумала я. Напевно, дізнався мої дані, коли мене оформляли до пологового будинkу. Так, ми поїхали утрьох. Зараз Лешеньке 2 роки і в нього найчудовіший тато у світі — Сергій.