Люда привела свого парубка познайомитися з батьками. – Знайомтеся, це Макс. Хлопець усім сподобався – ввічливий, вихований. Сіли за стіл. Незабаром до них вийшла Олена. – А це моя сестричка, Олена. Батьки довго розмовляли з Максом, вони раділи, що у старшої дочки все так вдало складається. А хлопець не зводив очей з Олени… За тиждень Люда поїхала до райцентру. До свого kоханого. Повернулася сумною та мовчазною. З сестрою навіть словом не обмовилася, хоча ніколи в них секретів не було. За тиждень, коли Олена поверталася з клубу, Макс несподівано з’явився поряд.
– Треба поговорити, – сказав він. – Говори. – Я мало не одружився з твоєю сестрою. Вона чудова дівчина. Але побачив тебе і полюбив усім серцем. Я їй уже все пояснив і сказав, що ми з нею роз лучаємось. – Вона ж так вірила тобі! Так сподівалася! – Олено, ну це ж неправильно, не чесно – взяти за дружину одну, а любити іншу. Ти не поспішай відповідати мені. Я тебе кохаю, і тебе хочу бачити своєю дружиною. – А Люда? Вона ж моя сестра! Як так можна! – А я тебе люблю, – Макс обійняв її за плечі. – А я тебе не люблю! Відпусти! Не хочу тебе знати! – Вигукнула Олена і побігла до будинку. – Я в неділю, в цей же час, чекатиму тебе тут, – крикнув їй услід Макс…
Олена від сестри ніколи не мала таєм ниць. Але про зустріч з Максом вона довго розповісти не наважувалася. Але таки переборола і все розповіла сестрі… Неділя, вечір. Біля будинку зупинилася машина. Макс прокрався до обумовленого місця. – Я тут, – почув він голос Олени. Макс обернувся, але не встиг нічого сказати, як на нього пролилося ведро води. – Гей, женишок, – почув Макс голос Люди. Повернувся і знову на нього полилося відро води. – Охолонув? А тепер провалюй, і більше тут не з’являйся! – сказала Люда. Максу залишалося лише спостерігати, як сестри, тримаючись за руки, пішли до свого дому.