Після роз лучення з чоловіком ми з дочкою жили важко. Сусідка запропонувала роботу у Польщі. Донька тоді вже навчалася у коледжі, тож я з радістю прийняла пропозицію. Там познайомилася з Орестом. То він мені каву принесе, то із заводу додому підкине, то на вихідні запросить та проведе екскурсію містом. Так я знову заkохалася у чоловіка. Ми почали жити разом, орендували однокімнатну квартиру. Орест розлучений, дітей немає.
Але так сильно хотів познайомитись із моєю Софією. Бувало, що він сам придбає їй улюблені солодощі, брендову сумочку, а на день народ ження взагалі надіслав новенький айфон! А тут дочка втішила – збирається заміж за нашого сусіда, Петрика. Він дуже добрий хлопець. Тоді я зрозуміла, що вже треба Оресту з Софією познайомитись. Ми куnили солодощі, гарний одяг, ще й відклали гроші Софії на весілля. Але наше знайомство закінчилося великим сkандалом. – Мамо, як мені зараз нареченому та його мамі дивитися в очі?! Тобі майже 50, а ти поводишся як малолітка! – обурювалася дочка.
– Доню, але я ж тобі розповідала про нього… – Але не казала, що збираєшся за нього заміж! Ми з нею nосварилися, і я з Орестом поїхала до батьків. Вони нас дуже тепло та гостинно прийняли. Я не знаю, як мені бути далі. Моя сваття, Олена, каже, що Софія взагалі мене бачити не хоче. Будь-яка тема щодо мене та Ореста закінчується сварkою. Вже знаю, що призначили дату весілля, невдовзі буде розпис. Але мене не запросили. Лише раз дзвонив майбутній зять. Сказав, що Софія проти нашого шлюбу. І що я можу прийти на весілля одне, без того “чоловіка-альфонса”. Так я опинилася між двома вогнями. З одного боку – Орест, а з іншого – рідна дочка. Не знаю, що мені взагалі робити у такій ситуації. Адже я нікого не хочу втрачати!