Віка міняла вже четверте місце роботи. А все через те, що колеги не могли зрозуміти і прийняти очевидний факт: вона любить і kохана чоловіком. Через ці незрозумілості Віка ставала ізгоєм у колективі. А вчора взагалі посkандалила з начальницею… Друзі називали їх «Солодкою парочкою», багато хто заздрив їм і навіть цього не приховував. Декілька разів їх намагалися посварити, але нічого не виходило. А все тому, що перед весіллям вони розповіли одне одному про все без таємниці і вирішили так: якщо хтось намовлятиме на одного з них, то той, кому буде адресовано це научення, вірити не стане. Вони розбиратимуться виключно удвох, і нікого у свої nроблеми не посвячуватимуть. Неймовірно, але це працювало, подружжя не сва рилося…
Ось і зараз чоловікові вистачило одного погляду, щоб зрозуміти, знову в неї kонфлікт з колективом. Напевно, його звинувачували в зра дах, а вона захищала його. – Дивися, рідна, ти пішла на роботу, бо не хочеш сидіти вдома. Також, ти не хочеш працювати у нашій компанії, і я це розумію. Ти чудовий бухгалтер, працюй із дому, веди компанії, буде як приватна практика і все. Навіщо тобі нер вування з колективом? – сказав чоловік. – А, знаєш, – відповіла дружина. – Ти маєш рацію, я завтра ж напишу заяву про звільнення!
– От і розумниця, – обіймаючи жінку, сказав Юрій. – Це лише робота, не більше! Ранок розпочався із заяви про звільнення. Анастасія Андріївна, головбух, подивилася на Віку і сказала: – Це ти після вчорашнього чи що? Так, ніхто тебе звільняти не збирався, працюй собі! – Не хочу, – відповіла Віка, – і не буду! – Справа твоя, – сумно відповіла начальниця. – Давай заяву! Завершивши всі справи на роботі та отримавши розрахунок, Вікторія збирала свої речі, які за два тижні встигли з’явитися на робочому місці. Коли Віка одягла куртку Анастасія Андріївна запитала її: – Якщо все так, як ти кажеш, і ти справді щаслива заміжня жінка, у чому сеkрет такої довіри та такого тепла до чоловіка? – Просто я люблю його.