До свого одруження Макс був тим ще бабником. Їздив селами у відрядження. І в кожному селі він мав пасію. Але як зустрів свою Інну, як відрізало. Одружився три роки тому і став зразковим сім’янином та вірним чоловіком. Дружина в нього і розумна, і вродлива, і весела, і добра. Ось тільки не вистачало дитини. Не виходило в них стати батьками. Інна ніколи не зможе стати матір’ю. Вона дуже переживала, але Максим любив її, підтримував та заспокоював. Якось Макс отримав листа: “Доброго дня Макс! Пише тобі бабуся Ніни. Пам’ятаєш, ти з моєю онукою гуляв, коли був у нас у селі? Ти погуляв і поїхав, а Ніна наро дила від тебе хлопчика, назвала Ігор.
Спершу жила з матір’ю, а після того, як матері не стало, Ніна почала жити зі мною. Тільки вона на білому світі не затрималася також. Не стало Ніни.Ігор зі мною залишився, тільки стара я стала, і можуть хлопчика до дитбудинkу забрати. Я сходила до нашого магазину дізналася твою адресу, вона біля їх збереглася, і ось пишу тобі. У Ігоря в графі батько твої дані, записані зі слів Ніни. На цьому прощаюсь”. Макс усе розповів Інні, дав почитати листа. Переживав, як вона поставиться до такої новини? Може сварkу влаштує чи почнуться закиди? Він був готовий до всього .
– Збирайся. Ми їдемо за сином. Інна та Макс накупили у місті подарунків для хлопчика і повернулися до села. Бабуся Галя й не сподівалася, що він приїде, та ще й так швидkо. Вони хотіли одразу забрати Ігоря, нехай звикає, але він притулився до бабусі на руки і зі сльо зами на очах умовляв її не віддавати чужим людям. І тут усіх здивувала Інна. Вона запропонувала забрати до себе Ігорка разом із бабусею. Бабуся Галя подумала та погодилася. Макс із дружиною радіє, що у них з’явився син. І взагалі, у них повноцінна, щаслива родина: мама, тато та кохана бабуся. Великий будинок. Місця вистачає всім.