Хоча після школи, ми з Богданом вступили до різних В НЗ , дружити не перестали. Богдана взагалі відправили до села, де він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Аріною. Він дзвонив і розповідав мені про те, як любить її, тому він вирішив залишитися там і одружитися з нею. Коли він святкував весілля, я був в іншій країні на практиці, тому тільки повернувшись на Батьківщину, я подався до кращого друга в гості, щоб подарувати йому подарунок, привітати з важливою подією та познайомитися з пані його серця. За цей час я встиг побудувати свій біз нес у Польщі, про що з радістю поділився з нареченими і тоді ж я помітив див ну зміну на особі Аріни.
Вона почала відкрито загравати зі мною, кілька разів намагалася погладити мене, або ще раз доторкнутися. Іноді вона навмисно заходила до кімнати, коли я перевдягався. Спочатку я думав, що накручую себе, або, можливо, вона просто така відкрита. Але чим довше я в них жив, тим очевиднішими ставали її домагання. Одного разу з неї “раптово” вnав халатик, і вона почала повільно його піднімати, пильно дивлячись мені в очі. Мабуть, думала, що я накинуся на неї як голодний звір, але я лише відвернувся. Мені була гидка поведінка дружини мого друга.
Богдан нічого про це не знав. Я мовчав як риба, аби не розбити їхню сім’ю та його серце, і втра тити друга. Ще гірше пішли справи, коли друг вирішив організувати для мене прощальний від’їзд із «традиціями села», тому там було чимало жінок, які виявилися наполегливішими за дружину Богдана. Найбільше мене вражало те, як вони без со рому жартували на інтимну тему і намагалися звабити мене. Я серед них не бачив жодної скромної та вихованої дівчини. Лише виїхавши звідти, я видихнув з полегшенням і зрозумів, що ніколи не пов’язуватиму своє життя з жінкою з села.