Щодня літня жінка проходила повз дитячий садок в в один і той же час. Щоб не викликати підозри, вона нібито вигулювала собачку. Але насправді вона виглядала маленьку дівчинку Ніну – Онука, як же ти схожа на свого батька в молодості … ось би взяти тебе на ручки, – думала жінка і приховувала свої сльо зи. Потім вона зателефонувала своєму синові: -Ну що, вдалося вмовити Марину? -Ні, мамо … вона так і проти того, щоб ви бачили Ніночку. А все почалося ще 5 років тому , коли син привів додому молоденьку милу дівчину Марину. Вона була такою відкритою та веселою. Але мама вирішила, що вона занадто проста для її сина. Що вона тільки не робила, щоб Марина повернулася назад у своє село. А коли дізналася, що дівчина ваrітна, то вигнала сина з дому.
Зрештою, Марина наро дила гарну дівчинку. Її назвали на честь бабусі-Ніна. Марина ще дозволяла бачитися дитині з бабусею, на що свекруха відповіла, що ніколи не підійде до цієї дитини. Вона вважала, що Марина обдурила її сина. Що дитина від іншого. І ось через рік цієї сварkи жінка зовсім випадково зіткнулася в магазині зі своїм сином, який у руках тримав маленьку Ніну. Коли жінка побачила вперше свою онуку, то мало не розnлакалася. Адже дівчинка була просто копією, як її син у дитинстві. Такі ж ямочки на щічках, такі ж вічка.
Тут і випробування ніякі робити не потрібно. І так було видно. поки дитина була маленька, іноди синові вдавалося в таємниці від дружини приносити Ніну до бабусі з дідусем. Але коли дитина навчилася розмовляти, такі зустрічі стали небезпечні, тому припинилися. Як би син не вмовляв Марину змилосердитися над старими і хоч іноді дозволяти їм бачитися з Ніною, Марина була nроти. Вона відповідала, що завжди чекала на його матір, намагалася їй сподобатися, стільки переживала. А ще після nологів вона посміла сказати, що Ніна їм чужа – після цього, вона їх навіть бачити не хоче.