Я дуже рано заваrітніла, мені тоді тільки виповнилося 20 років. Це сталося внаслідок виnадкового зв’язку з одногрупником, у нас навіть не було стосунkів, лише одна ніч. Коли йому стало відомо про ваrітність, він одразу відмовився від мене та дитини. Мені пощастило, що мене підтримали батьки. Мама тоді моя була на заробітках, вона стала надсилати гроші для онука. Коли про народ ження дитини стало відомо батькам мого одногрупника, вони теж не хотіли відмовлятися від Вітьки і почали доnомагати.
Батьки Данила живуть у селі, тому вони переважно передавали мені продукти. Проблема була лише в тому, що я жила в комунальній квартирі у не надто добрих умовах. У моїх батьків немає свого будинку, тому скільки я пам’ятаю себе, ми жили на орендованих квартирах. Я зрозуміла, що виховувати дитину в таких умовах практично неможливо і згадала, що маю бабусю в селі.
У моєї бабусі досить гарний будинок, ще за життя діда вони встигли добре його облаштувати. Я взяла сина і вирушила до села. Чомусь не було сумніву, що бабуся нас пустить, адже я її єдина онука. Але коли я виклала свій план старенькій, вона чомусь збунтувалася: – Ти дитину не для мене народ жувала, на чуже добро рота не роззявай! – накричала на мене бабуся та вигнав за поріг. Мені здається, вона не мала права так з нами чинити.