Мій брат Ігор завжди був дуже доброю людиною. Навіть особисте життя його було засноване на його доброті. Якось він ішов з роботи додому, коли зустрів Аню – своє шкільне kохання. Дівчина ледве пересувалася, тож брат вирішив поцікавитись, що з нею сталося. Аня почала nлакати і розповіла моєму братові про те, що Андрій покинув її, як тільки дізнався про її ваrітність.
Батьки теж відмовилися з нею спілкуватися з тієї причини, що дівчина заваrітніла, не будучи заміжньою. -Аню, виходь є за мене заміж. Я прийму дитину, ніхто й не дізнається, що вона не від мене. Я любив тебе все життя, і ти з часом мене поkохаєш. Так і побралися. Наро дилася донька, Ігор у ній душі не мав. Ось тільки Ані було все одно на долю дитини: вона постійно десь пропадала, поки мій брат няньчився з дитиною. Якось брат повернувся з роботи і виявив на столі записку від Ані.
У ній вона повідомляла, що йде у пошуках кращого життя, а доньку залишає йому. Мама завжди казала братові, що йому треба одружитися вдруге. Ігор кивав головою, поки одного разу не зустрів Зоряну. Розведена з двома дітьми. Та Ігоря цей факт не зупинив. Стали вони жити разом, тільки доньки Зоряни були дуже на хабними і неслухняними, і часто знущалися з дочки брата. Нещодавно Зоряна поставила перед Ігорем ультиматум: або він пропише її із доньками у себе в квартирі, або розлучення. Ігор поки що думає, але чує моє серце, що він піде на поводу у дружини. Справа або в його доброті або в слабкості – не знаю.